Інформація на цьому сайті не оновлюється. Відвідайте наш новий сайт

Ректори Львівської політехніки

Флоріан ШИНДЛЕР

Директор у 1844–1848 роках.
Австрієць з Галичини. Випускник Віденської політехніки. Із 1844 по 1848 рік очолював створену Технічну академію. Професор, доктор філософії.


Александер РАЙЗІНҐЕР
Математик
Директор у 1851–1871 роках.
У 1844–1847 професор математики Львівської політехніки. Викладав мінералогію. До 1856 – також очолював Реальну школу. Тимчасово виконував обов’язки директора Політехніки (1849–1851). Керував відбудовою зруйнованого в 1848 р. приміщення Політехніки на вул. Вірменській. Був одним із співзасновників Технічного товариства у Львові.
Фелікс СТЖЕЛЕЦЬКИЙ
Фізик
1823–1883
Ректор у 1872–1874 роках.
Народився у Голешові Мілецького повіту. Закінчив гімназію у м. Тарнові (1842). У 1842–1848 рр. вивчав право, фізику та математику у Віденському та Львівському університетах. У 1849 отримав науковий ступінь доктора наук. У 1849–1855 рр. працював викладачем у ІІ Львівській гімназії. З 1856 – професор Політехніки. Дійсний член Галицького господарського товариства, кореспондент Наукового товариства у Кракові й Товариства точних наук у Парижі. Дійсний член Академії наук у Кракові.
Похований у Львові.
Ян ФРАНКЕ
Механік
1846–1918
Ректор у 1874–1875, 1880–1881, 1890–1891 роках.
Народився у Львові. Навчався у Львівській (1864–1866) та Віденській політехніках (1866–1869). Вивчав математику в Цюріху та Парижі (1869– 1870). Викладав механіку у Вищій рільничій школі в Дублянах. Із 1871 р. – асистент відділу механіки і теорії машин Львівської технічної академії, професор. Неодноразово виконував обов’язки ректора. Керівник кафедри механіки та теорії машин (1871–1892). Виконував також обов’язки крайового інспектора реальних і промислових шкіл Львова.
Був засновником 10 реальних шкіл, зокрема державної Промислової школи у Львові та різного типу промислових шкіл у Бучачі, Ярославі, Сулковичах, Тернополі, Станиславові (Івано-Франківськ).
Був членом Польської академії наук. Доктор Honoris Causa Львівської політехніки, нагороджений високими австрійськими відзнаками.
Наукові праці з галузі машинобудування та історії точних наук.

Помер у Львові.


Кароль МАШКОВСЬКИЙ
Професор нарисної геометрії
?–1885 р.
Ректор у 1875–1876 роках.
Учасник польського Січневого повстання 1863 р. У 1870 – асистент відділу нарисної геометрії, з 1876 – професор, ректор Політехніки. Один із засновників Товариства дипломованих техніків (з 1878 – Політехнічне товариство). Автор трьох підручників з курсу нарисної геометрії.
Авґуст ФРОЙНД
Хімік-органік
1815–1892
Ректор у 1876–1877, 1882–1883, 1889–1890 роках.
Народився на теренах Краківщини. Був першим (1873–1892) керівником відділу загальної та аналітичної хімії. Доктор філософії, професор загальної хімії. Неодноразово обирався деканом, тричі був ректором. Очолював екзаменаційну комісію другого державного екзамену на відділі Технічної хімії, був членом екзаменаційної комісії для кандидатів на вчителів для середніх шкіл.
Помер у Львові.
Юліан ЗАХАРІЄВИЧ
Архітектор
1837–1898
Ректор у 1877–1878, 1881–1882 роках.
Народився у Львові (за походженням вірменин). Після закінчення гімназії та Політехніки (відділ будівництва) завершив навчання у Віденській політехніці, де одночасно брав участь у реставрації кафедрального собору Святого Стефана. Працював залізничним інженером у Генеральній дирекції залізниць у Відні, згодом – директор (до 1870) залізниці Карла-Людвіга (лінія Відень–Краків–Чернівці–Яси).
У 1871 р. запрошений очолити кафедру архітектури у Львівській політехніці. У тому ж році здобув тут науковий ступінь професора. Займав посаду декана (1872/73, 1876/77, 1880/81). Двічі був обраний ректором.
Автор проекту і керівник будівельних робіт головного та хімічного корпусів Львівської політехніки, Галицької ощадкаси, водонапірної вежі на Крайовій виставці, монастирського комплексу францисканок. Займався відновленням архітектурних пам’яток Львова (храми Іоанна Хрестителя та Марії Сніжної).У м. Чернівцях збудував синагогу, провадив архітектурні роботи у Вільнюсі.
Помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
Владислав ЗАЯНЧКОВСЬКИЙ
Математик
1837–1898
Ректор у 1878–1879, 1885–1886 роках.
Народився у Стжижові. Закінчив гімназію у Жешуві та Кракові, вивчав фізику і математику в Яґеллонському університеті. З 1861 р. – доктор наук, професор університетів в Г'еттинґені, Берліні та Відні (1864–1872). З 1862 – доктор математики в Яґеллонському університеті. Професор математики Львівської політехніки, декан інженерного відділу (1872–1874), будівельного відділу (1878–1880). Двічі обирався ректором. Був членом багатьох наукових, освітніх та громадських товариств.
Автор 14 наукових праць із царини математики, чотирьох ґрунтовних підручників. Опрацював історію Політехніки (1894) – до 50-літнього ювілею.
Помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
Юліан МЕДВЕДСЬКИЙ
Геолог і мінералог
1845–1918
Ректор у 1879–1880, 1884–1885, 1887–1888 роках.
Народився у Перемишлі, де його батько був радником маґістрату. Закінчив гімназію, Віденський університет (1864–1872). Доктор філософії, геолог Геологічного закладу у Відні, з 1873 – професор.Перший керівник кафедри мінералогії та геології у Львівській політехніці. Двічі виконував обов’язки декана відділу технічної хімії. На всіх відділах Академії читав обов’язковий курс із мінералогії, петрографії та геології. Тричі обирався ректором Політехніки (перший ректор-українець). Дійсний член багатьох наукових товариств Польщі, Росії, член Наукового товариства ім. Шевченка (останньому записав свою цінну велику бібліотеку та наукові збірки).
Науковий доробок Юліана Медведського складають близько 50 публікацій, присвячених геології та мінералогії, петрографії Калусько-Стебницьких родовищ і Трускавця. За наукові досягнення у 1873 році нагороджений Золотою медаллю на Віденській міжнародній виставці та високими урядовими відзнаками Австрії. У 1908 році отримав звання почесного професора.
Помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
Юліюш БИКОВСЬКИЙ
Професор, інженер
1844–1915
Ректор у 1883–1884 роках.
Народився у Савричині Сокальського повіту. Закінчив Львівську реальну школу (1861), Політехніку (1861–1867), продовжував навчання у Віденській політехніці (1868–1869). Учасник Січневого повстання 1863 року. У 1869–1873 роках працював залізничним інженером на лінії Станіславів–Чернівці. Був інженером Львівських залізничних майстерень. Заступник професора відділу механічних технологій у Політехніці. З 1877 р. – професор.
Автор підручника механічних технологій (1896).
Помер у Львові.
Богдан МАРИНЯК
Професор машинобудування, винахідник
1844–1912
Ректор у 1886–1887 роках.
Народився у с. Розджаловичі в Галичині (тепер – село Роздільне Самбірського р-ну), українець. Навчався у реальній школі в Самборі та Львові. У 1866 р. вступив до Політехніки у Львові, у 1870 перевівся до Віденської технічної академії, де закінчив факультет машинобудування і працював асистентом, відзначався великими здібностями до винахідництва. У 1873 р. призначений асистентом кафедри нарисної геометрії Львівської політехніки. Далі вдосконалював теоретичні студії у Берлінській промисловій академії, працював у закладі будівництва корабельних машин у Бельгії (під керівництвом конструктора Краффта). Подорожі з науковою метою по Бельгії, Голландії, Франції, Швейцарії, Баварії сприяли вдосконаленню практичної підготовки конструктора заводів машинобудування.
1876 р. призначений професором і завідувачем кафедри машинобудування у Львівській політехніці. У 1886–1887 навчальному році – ректор, згодом неодноразово обирався деканом факультету машинобудування. 36 років працював на ниві конструювання машин, підготував чималий загін інженерних фахівців. Був куратором та з 1894 р. – почесним членом студентського товариства «Братня поміч». Для вшанування пам’яті першого конструктора було створено фонд імені Богдана Мариняка, з якого щорічно виплачували певний відсоток як нагороду слухачам факультету машинобудування, що відзначилися конструкторськими нахилами.
Помер у Львові.
Домінік ЗБРОЖЕК
Інженер-геодезист
1832–1889
Ректор у 1888–1889 роках.
Народився у Самборі, де закінчив гімназію (за походженням – чех). Навчався у Львівській (1851–1857) та Віденській (1857–1859) політехніках; у 1859–1869 роках – у Празі. З 1871 – професор геодезії та вищої математики. Був організатором створення астрономічної обсерваторії, згодом – і метеорологічної станції. З 1874 р. керував бібліотекою. У 1878–1880 – декан інженерного відділу машинобудування. В 1878–1883 – посол Галицького сейму. У 1880–1881 рр. здійснив докладну нівеляцію території Львова.
Помер у Самборі.
Ґустав БІЗАНЦ
Будівничий, архітектор
1848–1925
Ректор у 1898–1899 роках.
Народився у Кавчиконці. Навчався у Віденській академії, у 1873 р. завершив навчання у Львівській політехніці. Працював архітектором, здобув кілька нагород на конкурсах (проекти каплиці у Брюховичах, церкви в с. Задурові, Промислової школи у Львові). Протягом 1873–1876 рр. керував будівництвом нової споруди Політехніки (під керівництвом Ю. Захарієвича).
Наукову працю розпочав у 1873 р. як асистент будівельної кафедри, з 1876 р. – заступник професора і керівник кафедри будівельних конструкцій. Читав курс інженерного будівництва і залізнично-будівельного. Професор з 1878 р. Обирався деканом відділу будівництва у 1883–1885 та в 1887–1889 роках. Після зміни назви відділу будівництва на архітектурний п’ятиразово був деканом останнього (1895–1903).
Помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
Кароль СКІБІНСЬКИЙ
Інженер-залізничник
1849–1922
Ректор у 1891–1892 роках.
Народився у Кам’янці-Подільському. Закінчив реальну школу у Львові (1860–1866), два роки навчався у Політехніці, а з 1871 р. продовжив навчання на інженерному відділенні Віденської політехніки. У 1871 працював на центральній Моравсько-Шльонській залізниці, згодом – у конструкторському бюро мостів та залізниці архикнязя Рудольфа. У 1872 р. запрошений до опрацювання проекту та будівництва частини цієї залізниці в Каринтії. 1875 року працював на будівництві залізниці в Альпах (секція Тарвос), водночас проектував трасу Велс–Кірхдорф у Верхній Австрії. У 1879–1880 роках обіймав посаду асистента кафедри нарисної геометрії Політехніки. З 1880 р. – доцент нарисної статики та будівельної механіки (і теорії мостів). У 1883/84 – заступник професора нарисної геометрії, у 1884–1888 рр. – доцент, почесний доктор та професор будівельної механіки, нарисної статики й теорії мостів. З 1888 року професор інженерних наук та будівництва (дороги, залізниці, тунелі). Багаторічний декан інженерного відділу. З 1921 – доктор Honoris Causa. Керівник проектного бюро та директор громадських робіт.
Автор кількох підручників. Член наукових товариств.
Помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
Юзеф РІХТЕР
Інженер-гідротехнік
1843–1917
Ректор у 1892–1893, 1899–1900 роках.
Народився у Кракові. Закінчив реальну гімназію у Варшаві, Високу технічну школу в Цюріху. Інженер сухопутного та водного будівництва. До 1867 р. працював при будівництві залізниці в Польщі, до 1873 – в Угорщині та Семиграді. З 1874 р.– професор Львівської політехніки; у 1880–1884, 1886–1888 роках – декан інженерного відділу. Двічі був ректором.
Помер у Ланцуті.
Плацид ДЗІВІНСЬКИЙ
Математик
1851–1936
Ректор у 1893–1894 роках.
Народився у Пенковичах Збаразького повіту. У 1869 р. закінчив вищу гімназію у Тернополі. Протягом 1869–1874 років навчався на філософському відділі Львівського університету й технічному відділі Політехніки, де протягом 1874–1877 рр. був асистентом кафедри геодезії. З 1875 р. – доктор Львівського університету. У 1882–1884 продовжував навчання у Берлінському університеті. З 1884 р. – викладач у реальній школі Львова та водночас викладач математики у Львівській політехніці. З 1886 – доцент математики, професор, декан відділу будівництва; у 1891/92 – декан відділу технічної хімії, потім ректор Політехніки й водночас доцент нарисної геометрії у Крайовій та лісогосподарській школі, керівник обсерваторії та метеорологічної станції Політехніки. У 1926-му отримав звання почесного професора. Був редактором «Czasopisma Technichnego» (1889–1894), у науковому доробку вченого 20 оригінальних праць.
Помер у Львові.
Максиміліян ТУЛЛЄ
Інженер – будівельник мостів
1853–1939
Ректор у 1894–1895, 1910–1911 роках.
Народився у Львові. У 1871 закінчив гімназію ім. Франца Йосифа. Навчався у Львівській та Віденській політехніках. Працював на залізниці у Львові, Станиславові (Івано-Франківськ), на будівництві мосту через річку Серет (у Румунії), у відділі мостів Львівської дирекції. У 1878 р. отримав ступінь інженера та доцента Політехніки, з 1893 – професор будівництва мостів та статики будівництва. Неодноразовий декан відділу інженерії 1891–1900. З 1902 р. – доктор Празької політехніки. У 1884–1889 рр. редактор «Czasopisma Technicznego». Після Першої світової війни – співорганізатор Варшавської політехніки, у 1920 р. – співзасновник і президент Академії технічних наук у Варшаві, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. У 1925 р. отримав звання почесного професора. З 1929 р. – доктор Ноnoris Сausa Варшавської політехніки, дійсний член багатьох наукових товариств. Науковий доробок – 22 підручники (33 видання). Співавтор польського Будівельного словника.
Помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
Броніслав ПАВЛЕВСЬКИЙ
Хімік
1852–1917
Ректор у 1895–1896, 1909–1910 роках.
Народився у Волові Полоцької землі. Гімназію закінчив у Варшаві, де в університеті вивчав хімію. У 1876 – кандидат наук. У 1877–1879 рр.– був асистентом загальної хімії Рільничо-лісового інституту в Пулавах, у 1879–1881 – асистентом технічної хімії Варшавського університету. У зв’язку із російщенням навчального процесу в Польщі переїхав до Львова, де у 1881–1882 рр. був асистентом відділу хімічної технології Політехніки. У 1882 р. – доцент і керівник кафедри, з 1885 р. – професор. Протягом 1883–1891 рр. керував дослідною станцією нафти. Неодноразово був обраний деканом відділу технічної хімії, двічі – ректором. Професор Павлевський був талановитим ученим, автором багатьох наукових праць.Однією з галузей його зацікавлень була геолого-гірнича, зокрема він працював над методами розробки штучного вугілля. Читав курси хімічної технології (неорганічних та органічних сполук). Науковий доробок його стосується також і технології переробки природних матеріалів (дерева, воску, кераміки та ін.).
Б. Павлевський був дійсним членом багатьох наукових товариств. Зробив важливий вклад у видання Каталогу польської науково-технічної літератури (у співпраці з Лондонським «International catalogue of Scientific literature»).
Мечислав ЛАЗАРСЬКИЙ
Професор нарисної геометрії
Ректор у 1896–1897 роках.
Доктор філософії Яґеллонського університету. Інженер політехніки в Карлсруе. Професор нарисної геометрії на кафедрі технічної хімії у Львівській політехніці (1886–1911).
Перший декан (1894/95 р.) архітектурного відділу.
Роман ГОСТКОВСЬКИЙ
Інженер-залізничник
1837–1912
Ректор у 1897–1898 роках.
Народився у Тшицєні біля Седльця. Закінчив реальну школу та Віденську політехніку. У 1860–1865 рр. працював на південній залізниці у Відні, у 1865–1872 – на залізниці Львів–Чернівці–Яси. У 1872–1884 рр. – відповідальний за рух на залізниці ерцгерцога Альберта у Львові. З 1884 – доцент залізничного відділу, радник дирекції Віденської державної залізниці. У 1890–1908 рр. – професор Політехніки. Критично ставився до проектів космічних мандрівок (1900). У 1877–1884 рр. був першим керівником Львівського політехнічного товариства, де виголосив 43 доповіді, зокрема (у 1877) про телефонний зв’язок. 1881-го організував телефонічний концерт між Львовом та Жовквою. Автор оригінальних публікацій чеською, німецькою, російською, англійською, польською мовами. 1990 р. його ім’ям названо професійну школу в Соснові.
Помер у Львові.
Стефан НЕМЕНТОВСЬКИЙ
Хімік
1866–1925
Ректор у 1900–1901, 1908–1909 роках.
Народився у Жовкві на Львівщині. Навчався у Львові, Берліні,Монако. У 1887 – доктор на відділі загальної хімії. Із 1892 р. – керівник кафедри загальної та аналітичної хімії у Політехніці. Один із членів-засновників Академії технічних наук у Варшаві, керівник Польського наукового математично-природничого товариства у Львові та президент Товариства природознавців ім. Коперника у Львові.
Помер у Варшаві.
Роман ДЗЕСЛАВСЬКИЙ
Професор електрик
1863–1927
Ректор у 1901–1902 роках.
Народився у Тарнові. Закінчив реальну школу в Ярославі, навчався на відділі машинобудування Політехніки. У 1883 отримав диплом інженера.У 1882–1884 працював асистентом кафедри геодезії. Водночас відбув будівельну практику. Відмовившись від посади асистента, отримав стипендію Крайового відділу на подальше навчання за кордоном (1884–1886). Навчався у Гірничій академії та Берлінській політехніці, був асистентом професора електротехніки і механіки. Працював у промислових закладах Берліна та інших міст Німеччини, Швейцарії; згодом у Львові. У 1887– 1889 рр. відбув військову службу в австрійському морському флоті, працював інженером на машинобудівному підприємстві. У 1891 р. запрошений професором електротехніки у Львівську політехніку. Був першим професором-електротехніком на території Польщі. 33 роки викладав загальну електротехніку на відділі машинобудування, ректор, декан відділу (1905–1906 рр.). Створив першу електротехнічну лабораторію та відділ електротехніки на машинобудівному факультеті. Був чудовим викладачем.
Тадеуш ФІДЛЕР
Професор теорії теплотехнічного машинобудування
1858–1933
Ректор у 1902–1903, 1911–1912 роках.
Народився у 1858 у Саноку. В 1876 закінчив Львівську реальну школу. Навчався на хімічному відділі Політехніки, згодом закінчив механічний відділ. Асистент кафедри механічних технологій. З 1883 р. – інженер-механік австрійського морського флоту. У 1892 запрошений на посаду професора в Політехніку. З 1894 р.– керівник кафедри теорії і будови машин у Берліні (де перед тим пройшов математичний курс). У 1896/97 – декан, ректор Львівської політехніки. У 1898 р. заснував Механічно-дослідну станцію, якою керував 25 років. У 1907 р. організував калориметричну лабораторію (остання згодом стала основою майбутньої машинобудівної лабораторії), яку опоряджував із 1913 по 1925 рік. Професор Фідлер був одним із піонерів будівництва новітніх наукових лабораторій та закладів. Автор численних наукових публікацій, підручників. Член багатьох наукових товариств; редагував «Czasopismо techniczne». У 1928 р. отримав титул професора почесного. Був прекрасним лектором, громадським діячем.
Помер у Мосьцицях.
Станислав КЕМПІНСЬКИЙ
Математик
1867–1908
Ректор у 1903–1904 роках.
Народився у Бохні. У 1885 закінчив гімназію у Кракові. Упродовж 1885–1889 рр. вивчав математику, фізику, астрономію в Яґеллонському університеті, був доктором. Згодом удосконалювався у Ґеттінґені. З 1890 р. – доктор філософії. З 1892 – доцент кафедри математики в Яґеллонському університеті, з 1896 – професор. Починаючи із 1898 р. працював на кафедрі математики Львівської політехніки, чотири рази був деканом. Викладач Львівського університету. Автор підручників і наукових публікацій. Помер у Закопаному.
Леон СИРОЧИНСЬКИЙ
1844–1921
Ректор у 1904–1905 роках.
Народився у Сітковичах Липовецького повіту в Україні. Закінчив гімназію у Києві. Протягом 1861–1963 вивчав медицину. Учасник повстання 1863 року. У 1864 році був арештований та висланий до Австрії, звідти виїхав до Бельгії. Протягом 1865–1869 вивчав гірництво, у 1869–1871 працював у бельгійських шахтах. У 1871–1873 інспектор залізниць у Голандії. У 1873–1877 директор шахти бурого вугілля у Нижньому Граді в Галичині (в Євстахія Сангушки). Тут зумів ліквідувати пожежу і вибух газу в шахті. У 1877–1897 гірничий інженер Крайового відділу у Львові, у 1891–1897 доцент загального гірництва (гірництва, нафти та воску) у Політехніці. Протягом 1897–1917 професор, керівник кафедри гірництва, у 1915–1919 викладач техніки буріння глибоких свердловин та експлуатації нафтових родовищ. Куратор Школи гірництва в Бориславі, член Міжнародного товариства інженерів і техніків у Відні, doctor Нonoris Сausa у Кракові, член різноманітних професійних і громадських товариств. Автор численних наукових публікацій.
Помер у Львові.
Северин ВІДТ
Інженер-геодезист
1862–1912
Ректор у 1905–1906 роках.
Народився у Самборі. Протягом 1880–1885 навчався на інженерному відділі Політехніки, де з 1885 по 1887 р. був асистентом на кафедрі геодезії. У 1887–1889 навчався у німецькому та французькому університетах як стипендіат. Із 1891 по 1895 р. був заступником професора геодезії Зброжека в Політехніці. Водночас (1892–1894) був професором Львівської промислової школи. У 1893–1903 рр. — доцент інженерії Крайового відділу Львівської школи лісового господарства, з 1894 — професор геодезії у Політехніці, у 1898–1901 рр. — декан будівельного відділу. Чудовий викладач.
Помер у Давосі (Швейцарія).
Едґард КОВАЧ
Архітектор, художник, професор
1849–1912
Ректор у 1906–1907 роках.
Народився у с. Карапчові на Буковині, син посла до Галицького сейму та Державної ради у Відні (за походженням — угорець). Закінчив реальну школу в Чернівцях, водночас вивчав рисунок та малярство в художника М. Годлевського (1859–1866). Освіту здобував у Політехніці, згодом в Академії мистецтва у Відні та політехніці в Цюріху. Протягом 1872–1888 рр. навчався у Віденській політехніці. У 1878 отримав диплом архітектора. З 1889 р. працював педагогом у новоствореній школі будівельних ремесел у Відні, був там членом мистецького клубу, де виставляв свої малярські твори та архітектурні проекти. У 1895–1900 рр.— керівник школи деревообробних ремесел у Закопаному. З 1901 у Львові — проектант, художник і публіцист. У 1903–1906 декан відділу архітектури. Куратор і опікун Спілки студентів-архітекторів, яка виникла у 1903 р. Проектував інтер’єри Галицького павільйону на Міжнародній виставці в Парижі (1900); член різноманітних професійних і наукових товариств, зокрема член-кореспондент Товариства консерваторів Східної Галичини. Відзначений австрійськими нагородами.
Помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
Віктор СИНЕВСЬКИЙ
Хімік
1865–1927
Ректор у 1907–1908 роках.
Народився у Чернівцях. У 1890–1892 рр. був асистентом кафедри мінералогії та геології, із 1900 р. — доцент відділу мікробіологічної та хімічної технологій, із 1904 — професор. Перший керівник кафедри хімічної технології Політехніки.
Член багатьох наукових товариств.
Едвин ГАУСВАЛЬД
Механік
1868–1942
Ректор у 1912–1913 роках.
Навчався на відділі машинобудування у Львівський політехніці. Після одержання диплому інженера-механіка продовжив навчання у Берліні та Цюріху. Працював у фірмі «Сіменс і Halske» у Відні, у 1893 р. проектував і трасував лінію електричного трамваю у Львові. Працював на фабриці акумуляторів у Франкфурті-на-Майні. З 1903 року — професор новоствореної кафедри елементів машин Політехніки. За його ініціативи впроваджено до програми навчання новий предмет — організацію та управління підприємствами. Неодноразово був деканом. Професор Гаусвальд брав активну участь у науковому та громадському житті міста Львова. У 1939 отримав звання почесного професора. У науковому доробку Едвина Гаусвальда понад 100 праць. Нагороджений польськими відзнаками. Помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
Казимир ОЛЕАРСЬКИЙ
Фізик
1855–1936
Ректор у 1913–1914 роках.
Народився у Дрогах Вадовицького повіту (Польща).У 1872 закінчив гімназію у Кракові. Потім навчався на філософському факультеті Яґеллонського університету. Протягом 1878–1885 рр.— асистент Астрономічної обсерваторії у Кракові. Вивчав фізику в м. Лінську та Берліні. У 1885/86 навчався у Парижі та Оксфорді. Протягом 1886–1889 рр. був доцентом експериментальної фізики, метрології та кліматології у Вищій рільничій школі в Дублянах. З 1889 — професор фізики в Політехніці, із 1896 по 1898 р. декан хімічно-технологічного відділу. Займався проблемами електротехніки, теорії пружності, оптики та математики. Помер у Кракові.
Станіслав АНЧИЦ
Інженер
1868–1927
Ректор у 1915–1916 роках.
Народився у Варшаві в родині відомого письменника. По закінченні середньої школи (1885) в Кракові вступив на відділ машинобудування до Львівської політехніки, котру закінчив з відзнакою у 1889 р. як інженер-механік. Після відбуття практики в м. Бєльську та військової служби на австрійському військовому морському флоті (1891) став працювати асистентом кафедри механічної технології. Спеціалізувався спочатку у ткацькому промислі. З 1902 р.— доктор,професор механічної технології у державній Промисловій школі в Кракові. З 1907 р. стажувався у політехніці Шарлотенбурґу, водночас працював у державному закладі досліджень матеріалів (у Ґросліхтенфельді). Повернувшись до Політехніки, у 1909 р. отримав звання професора механічної технології. У 1914/15 — декан відділу машинобудування. Був засновником металографічної лабораторії, членом багатьох наукових і громадських організацій.
Похований на Личаківському кладовищі.
Тадеуш ОБМІНСЬКИЙ
Будівничий, архітектор
1874–1932
Ректор у 1916–1917 роках.
Народився у Львові. Закінчив реальну школу. З 1892 навчався на відділі архітектури. В 1898 р. отримав диплом з відзнакою «знаменито талановитий». У 1900–1901 рр. здобув додаткову спеціалізацію у політехніці Шарлотенбурґу. Із 1897 по 1905 р. — асистент кафедри будівельних конструкцій. У 1908 отримав звання доктора на підставі дисертації «Генезис дерев’яного будівництва в Польщі». У 1910 р. — професор і керівник кафедри загального будівництва. В 1912/13 — декан сухопутно-водневого відділу, у 1920/21 — архітектурного відділу. Протягом 1911–1919 рр. працював також як консерватор пам’яток Східної Галичини, у 1920 — консерватор Львова. Із 1920 по 1932 р. — член комітету відбудови замків у Кракові та Варшаві, державний експерт у справах мистецтва. Був талановитим архітектором, власником численних документальних світлин пам’яток архітектури Галичини та Польщі. Автор і власник патенту на рухомий авіаційний ангар.
Помер раптово. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.
Здіслав КРИГОВСЬКИЙ
Математик
1872–1955
Ректор у 1917–1918 роках.
Народився у Львові. Екзамен зрілості склав у гімназії Кракова, тоді ж розпочав навчання на філософському відділі Яґеллонського університету. В 1890–1893 роках працював в астрономічній обсерваторії у Кракові. У 1895 склав екзамен на вчителя математики та фізики й одночасно отримав звання доктора філософії. У 1895/96 перебував у Берліні як науковий стипендіат, у 1896–1898 удосконалювався у Парижі. З 1896 працював учителем математики та фізики у Вищій реальній школі Кракова, згодом у гімназії в Перемишлі. З 1901 — доцент вищої математики на хімічному відділі та відділі архітектури у Львівській політехніці. Водночас викладав математику і фізику у Вищій реальній школі. В 1908 р. запрошений на посаду професора математики до Політехніки. Згодом у новоствореному університеті в Познані керував кафедрою математики. У 1919/20 і 1934/36 був проректором Познанського університету. Після Другої світової війни — професор Краківської політехніки. У 1946 повернувся до Познані, де й помер.
Тадеуш ГОДЛЕВСЬКИЙ
Фізик
1878–1921
Ректор у 1918–1919 роках.
Народився у Львові. Засновник першої польської лабораторії для дослідження процесів випромінення. Навчався у Політехніці. У 1905–1906 рр.— асистент кафедри фізики, з 1907 — професор, у 1908/09 — декан кафедри технічної хімії. Член Польської академії наук. Деякий час працював у Канаді (1904–1905). Автор 30 наукових праць. Один із засновників Академії технічних наук.
Помер у Львові.
Максиміліян МАТАКЕВИЧ
Інженер-гідротехнік
1875–1940
Ректор у 1919–1920 роках.
Народився у Неполоміцах (Польща). У 1893 закінчив реальну гімназію у Кракові. У 1894–1900 навчався на інженерному відділі Львівської політехніки. В 1899/1900 — асистент водного будівництва, у 1900–1901 працював у відділі регулювання річок Тарнавської округи, а в 1901–1903 — у Крайовому гідрографічному відділі у Львові, згодом керував будівництвом порту на Віслі в Надбрежу. З 1905 р. — доктор Політехніки, у 1905–1907 працював у Намісництві (водний департамент), наступного року — на будівництві водогонів у Тарнові. Від 1908 р.— професор водного будівництва Політехніки, у 1909–1913 рр. — декан гідротехнічного відділу. Один із засновників Академії технічних наук у Варшаві, у 1930–1933 її президент; радник Львова. Протягом 1929–1930 рр.—міністр громадських робіт, член Технічної ради при міністерстві комунікацій. Член багатьох наукових товариств. У 1919/20 — головний редактор «Czasopismа Technicznego». В науковому доробку 61 наукова праця та 7 підручників.
Помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
Стефан ПАВЛІК
Економіст
1864–1926
Ректор у 1920–1921 роках.
Закінчив реальну школу у Кракові, у 1885–1888 студіював рільництво у Відні, спеціалізувався у галузі економіки та адміністрації рільництва у Відні та Берліні. У 1891 р. став доктором у Ліпську, з 1911 — у Львівській політехніці. Протягом 1891–1919 рр.—професор Рільничої академії у Дублянах, у 1909–1919— доцент відділу рільничої адміністрації у Політехніці.У 1918–1919 директор Рільничої академії у Дублянах. У 1919/20 — перший декан Рільничо-лісового відділу Політехніки. В науковому доробку понад 200 праць. Був членом багатьох товариств.
Максиміліян ГУБЕР
Дослідник теоретичної механіки
1872–1950
Ректор у 1914–1915, 1921–1922 роках.
Народився 1872 у Кросьценку (Польща). У 1889 р. закінчив Львівську гімназію, до 1895 навчався на відділі інженерії у Політехніці. У 1894–1895 рр. працював асистентом кафедри будівництва доріг, залізниць та тунелів, після чого відбув військову службу.У 1897 — у Крайовому бюро меліорації земельних угідь у Львові. З 1898 по 1900 був асистентом кафедри математики. У 1899–1905 рр. викладав математику та механіку у Вищій промисловій школі у Кракові. З 1904 — доктор Політехніки, з 1907 — професор технічної механіки та будівельних матеріалів, у 1910–1912 декан відділу інженерії. У 1914 р. обраний ректором, але незабаром був мобілізований до австрійської армії, під Перемишлем потрапив до російського полону, де контактував із професором Тимошенком. Деякий час (1917/18) працював учителем у польській гімназії у Казані (читав фізику). У 1918 повернувся до Львова, працював у Політехніці. З 1928 став керівником кафедри механіки у Варшавській політехніці. В період окупації Польщі читав лекції на таємних політехнічних курсах у Закопаному. У 1945–1949 рр.—професор технічної стереомеханіки у Гданській політехніці. Автор багатьох наукових праць. Один з основоположників сучасної теорії пластичності. Дійсний член багатьох наукових товариств. Доктор Нonoris Сausa Гірничої академії, Гданської і Варшавської політехнік.
Помер у Кракові.
Юліан ФАБІАНСЬКИЙ
Інженер, нафтовик
1866–1943
Ректор у 1922–1924 роках.
Народився у Кракові, там закінчив гімназію, з 1886 навчався у Гірничій академії в Австрії. Після її закінчення 27 років працював інженером і технічним директором на нафтових свердловинах у Галичині, Угорщині та Італії. З 1910 був директором акціонерного товариства нафтових промислів у Бориславі. 1917/18 працював у Політехніці доцентом відділу буріння та видобутку нафти. З 1919 — професор. У 1920/21 виконував обов’язки декана. Після 47-річної праці й 19 років на посаді доцента та професора — пенсіонер. У 1939 був запрошений професором на кафедру механіки нафтово-промислового відділу Львівського політехнічного інституту. Був відомим та визнаним спеціалістом у справі нафтово-добувної промисловості. Піонер у царині впровадження нових методів буріння і промислової розробки нафти. Член багатьох наукових і технічних товариств.
Помер у Львові.
Кароль ВОНТОРЕК
Інженер-залізничник
1875–1944
Ректор у 1924–1925 роках.
Народився у Дубчицях Мисленського повіту (Польща). У 1893 р. закінчив гімназію у Кракові, рік навчався в Яґеллонському університеті, згодом у Львівській політехніці на інженерному відділі. Із 1898 р. — асистент кафедри будівництва мостів. У 1899–1909 рр. працював на будівництві залізниці Самбір–Сянок. У 1905–1909 — конструктор кафедри будівництва доріг, залізниць і тунелів. Із 1907 р. — доктор, 1908/09 — доцент відділу будівництва залізниць, заступник професора. В 1918/19 — декан інженерного відділу. До 1941 р. — професор залізничного будівництва.
Помер у Львові.
Ігнацій МОСЦІЦЬКИЙ
Хімік, винахідник
1867–1946
Ректор у 1925–1926 роках.
Народився у Межанові біля Полоцька. Походив з родини, в якій живими були повстанські традиції. Закінчив школу в Полоцьку, гімназію у Варшаві (1886) та розпочав навчання на хімічному відділі в Ризькій політехніці. Деякий час навчався у Лондоні в Технічному коледжі, тут встановив контакти з польськими соціалістами. У 1897 р. переїхав до Швейцарії. Асистент на кафедрі фізики університету Фрайбурґу. У 1901 очолив фірму «Soc’iete de l’Acide Nitrique», яка почала продукувати азотну кислоту методами, опрацьованими Ігнацієм Мосціцьким. За розробленими ним принципами були вибудовані також електричні печі для виробництва азотної кислоти. У 1915–1917 декан хімічного відділу. У 1915–1925 керував кафедрою технології великого неорганічного промислу та технічної електрохімії. У 1916 організував у Львові Інститут наукових і технічних досліджень «Мета». Запроектував оригінальний метод переробки ропи. З 1922 р. — професор кафедри фізичної хімії і електротехніки Львівської політехніки. У 1926 р. йому надано звання почесного професора. З 1926 по 1939 р.— президент Польщі. Автор близько 70 публікацій, 40 патентів у різних країнах світу. Почесні докторати надали йому університети: Познанський, Паризький, Варшавський (двічі), Гірнича академія у Кракові, Львівська політехніка.
Помер у Швейцарії
Ян ЛОПУШАНСЬКИЙ
Інженер-гідротехнік
1875–1936
Ректор у 1926 році (після відмови від ректорства І.Мосцицького).
Народився у Львові. Закінчив середню школу.У 1899 працював в інженерному відділі Політехніки; 1899 — у Крайовому меліораційному бюро. З 1903 — заступник професора рільничої меліорації. З 1911 — доктор, з 1913 — професор водного будівництва. Під час війни продовжував наукову діяльність у Швейцарії. Після повернення організував Польське будівельне підприємство, був генеральним директором на будівництві залізниці Коло–Кутно–Лодзь, закладав фундаменти мостів (Варшавський порт та Саске-Кемпе), будував тимчасовий вокзал на вулиці Хмільній у Варшаві. З 1919 — професор водного будівництва Політехніки. У 1922–1923 міністр громадських робіт, декан комунікаційного відділу. У 1929 відкрив кілька хіміко-меліораційних станцій. Співпроектант водноелектричної станції в Уніжі на Дністрі.
Помер у Львові.
Отто НАДОЛЬСЬКИЙ
Інженер-гідротехнік
1880–1941
Ректор у 1926–1927, 1933–1936 роках.
Народився на Самбірщині. Закінчив Львівську гімназію та інженерний відділ Політехніки (1904–1909). Інспектор водно-каналізаційного відомства Львівського намісництва у Львові. Водночас (1909–1914) конструктор кафедри водного будівництва. У 1922–1923 роках декан комунікаційного відділу, ректор Львівської політехніки. Як урядовий комісар Львова сприяв створенню т. зв. Великого Львова та розбудові водогону й каналізації. Проектував водні запори на р. Попраді та Дунайцю, опрацював план розбудови санаторію у Криниці (1920). Член наукових і громадських товариств.
Помер у Львові 1941 року.
Юліан ТОКАРСЬКИЙ
Геолог
1883–1961
Ректор у 1927–1928 роках.
Народився у Львові. Доктор філософії, професор мінералогії та петрографії у Львівському університеті (до 1920). З 1925 — керівник кафедри мінералогії і петрографії у цьому ж Університеті. У 1931–1934 рр. керівник дослідної керамічної станції у Львівській політехніці. 1934 року перейшов до Університету і виконував обов’язки керівника мінералогічної кафедри. Після Другої світової війни був професором Гірничо-гутної академії у Кракові, дійсним членом Польської академії наук. Член багатьох наукових товариств.
Помер у Кракові.
Казимир ЗІПСЕР
Інженер-залізничник
1875–1961
Ректор у 1928–1929, 1932–1933 роках.
Народився у м. Збаражі. Після закінчення гімназії та Реальної школи у Львові навчався на інженерному відділі Політехніки (1892–1898). Згодом працював інженером на різних залізницях, учасник Першої світової війни. З 1921 р. — професор-залізничник, декан інженерного відділу (1925–1933), неодноразово обирався ректором Політехніки.Протягом 1945–1947 професор-залізничник.У 1947–1949 рр.—проректор Вроцлавської політехніки. До 1958 р. керівник кафедри будівництва залізниць у цій же Політехніці. Помер у Вроцлаві.
Каспер ВАЙҐЕЛЬ
Інженер-геодезист
1880–1941
Ректор у 1929–1930 роках.
Народився у Львові, навчався на інженерному відділі Політехніки (1898–1905). З 1903 працював на будівництві залізниці Львів–Підгайці. В 1908–1910 — асистент кафедри землемірства Політехніки, з 1909 — доктор, з 1911 — професор. У 1920/21 — декан комунікаційного відділу. До 1941 р. керував кафедрою землемірства. Уперше в Польщі здійснив обміри фотограмметричними методами. Опублікував близько 30 наукових праць. Дійсний член Академії технічних наук у Варшаві, президент секції геодезії Геодезично-географічного комітету Польської академії. Дійсний член Польського наукового товариства у Львові та багатьох міжнародних наукових товариств. Арештований гітлерівцями 3 грудня 1941 р. і розстріляний у Львові.
Казимир БАРТЕЛЬ
Професор нарисної геометрії, математик 1882–1941
Ректор у 1930–1931 роках.
Народився у Львові. Працюючи учнем слюсаря, успішно закінчив Промислову школу (1898 р.), екстерном склав іспит на атестат зрілості. Навчався у Політехніці (1902–1907) на механічному відділенні, у 1907–1911 роках як асистент продовжував навчання у Львівському університеті, де студіював математику та філософію.У 1911 р. як габілітований доцент очолив кафедру нарисної геометрії Львівської політехніки. У 1912 р. йому надали звання професора. Учасник Першої світової війни. Начальник військової залізниці Генерального штабу у Варшаві (1918 р.), далі міністр залізниці; з 1925 р. — депутат до Сейму від Партії праці. У 1926–1930 роках тричі обраний прем’єром, був міністром віровизнання і суспільної освіти в уряді Польщі. У 1930 р. зрікся депутатського мандата, повернувся до наукової праці і був обраний ректором Політехніки, проте незабаром відмовився від ректорської посади. Видатний вчений та суспільний діяч, К. Бартель тривалий час працював у Політехніці, знав її потреби і сприяв їхньому розв’язанню. Велику популярність здобули такі наукові твори, як «Geometria wykreslna», «Perspektywa malarska», «Perspektywa intarsji w okresie wczesnego renesansu», «Rzuty cechowane». Професор Бартель був одним із засновників Академії технічних наук і її членом. Внесок ученого у світову наукову скарбницю неоціненний. У 1939–1941 рр. професор Львівського політехнічного інституту. Розстріляний гітлерівцями разом з іншими ученими у в’язниці на вул. Лонцького у Львові.
Вітольд МІНКЕВИЧ
Архітектор, будівничий
1880–1961
Ректор у 1931 р. (після відмови Казимира Бартеля).
Народився в Іркутську в родині польських повстанців.Реальну школу закінчив у Тобольську, у 1898–1900 рр. — слухач Варшавської політехніки (відділ інженерно-будівничий). У 1901–1908 навчався на відділі архітектури Львівської політехніки. В 1911–1920 рр.— учитель Львівської промислової школи. Від 1911 — у керівництві Товариства ужиткового мистецтва. Із 1920 р.— професор на кафедрі архітектури у Львівській політехніці, 1926/27 — декан архітектурного відділу. У 1924 — член комітету засновників журналу «Архітектура і будівництво», делегат Польщі до Міжнародного постійно діючого комітету архітекторів у Парижі, радник у Львові; член міської реставраційної комісії. З 1938 — член-кореспондент Академії технічних наук у Варшаві, doctor Нonoris Сausa Львівської політехніки. У 1944 р. арештований енкеведистами, у 1945 — звільнений, у 1946 виїхав до Гданська, де працював керівником кафедри у Гданській політехніці. Із 1947 по 1957 р. керував Бюро відновлення королівського замку на Вавелі. Був членом редакції «Kwartalnika Architektury I Urbanistyki». У 1960 — doctor Нonoris Сausa Гданської політехніки. Нагороджений урядовими відзнаками Польщі.У Львові керував реставрацією Вірменського собору та костелів Св.Марії-Маґдалени та Св. Анни. Помер у Гданську.
Габріель СОКОЛЬНИЦЬКИЙ
Електротехнік
1877–1975
Ректор у 1931–1932 роках.
Народився у Кашоварах Костельних Кусновського повіту (Польща). У 1894 закінчив Високу ремісничу школу в Лодзі (діяла на правах реальної). Вищу освіту здобув у політехніці м. Дармштадту (Німеччина) на електротехнічному відділі (1900 р.), де отримав диплом інженера-електрика.У 1901–1903 рр.—асистент, протягом 1908–1910 керував Електротехнічним акціонерним товариством. Автор і реалізатор перебудови старих і спорудження нових електростанцій, проектів електрифікації околиць Львова та Польщі.У 1917 призначений керівником Центральної крайової електротехнічної установи для промислової розбудови Галичини. Із 1921 р. — доцент, професор і керівник нової кафедри електричного устаткування. З 1922 — член-кореспондент, а з 1938 — дійсний член Академії технічних наук у Варшаві. Нагороджений численними відзнаками. Після Другої світової війни — професор Львівського політехнічного інституту.
Помер у Львові. Похований на кладовищі в Брюховичах.
Адольф ЙОШТ
Хімік
1889–1957
Ректор у 1936–1938 роках.
Народився у Львові. Освіту здобував у гімназії та на хімічному відділі Політехніки, працював у Рільничій академії у Дублянах. У 1912–1919 рр. асистент і викладач, з 1913 — доктор технічних наук у Політехніці. У 1920/21 — доцент технології рільництва, керівник рільничо-лісового відділу.У 1927–1945 рр. керівник кафедри на хімічному відділі. Основна ділянка наукових зацікавлень — дослідження ферментаційних процесів і технології води. У 1945–1957 рр. був професором технології води в м. Глівіцях.
Едвард СУХАРДА
Хімік-органік
1891–1947
Ректор у 1938–1939 роках.
Народився у Бережанах. Навчався на відділі технічної хімії Політехніки, яку закінчив у 1912, асистент кафедри, з 1914 — доктор. У 1919/20 — заступник професора і керівника кафедри, у 1923 — професор, а з 1923/24 — доктор Рільничолісового відділу. У 1935/36 — декан хімічного відділу. У 1933/35 та 1936/38 проректор Львівської політехніки. Професор Сухарда належав до тих відомих польських учених, які рахувалися з актуальними потребами тодішньої промисловості і працювали для її вимог. 1944 року заарештований агентами спецвідділу НКВД; після звільнення у 1945 працював у Вроцлавській політехніці.
Помер у Вроцлаві.
Антон ВЕРЕЩИНСЬКИЙ
Правознавець
1878–1948
Ректор у 1939–1940 роках.
Народився у Стасьовій Волі Рогатинського повіту (Івано-Франківщина). У 1922/23 викладав правничі дисципліни у Політехніці. З 1923 р. — заступник професора, у 1925 — професор. З 1931 р. — професор-правник на Інженерному відділі. В 1926–1936 рр. декан.
Стефан ЯМПОЛЬСЬКИЙ
Економіст
1906–1992
Ректор у 1944–1953 роках.
Народився у 1906 р. у м. Ізюмі Харківської області. Після закінчення профтехучилища в 1924 р. працював слюсарем, навчався на робітничому факультеті у Харківському інженерно-економічному інституті, який закінчив 1932 р. і був залишений в аспірантурі при кафедрі економіки: асистент, доцент, 1938 — директор. У 1942 р. — начальник виробництва планового відділу заводу Наркомату оборони. У 1943 р. — завідувач лабораторії № 2, яку очолював І. Курчатов. З 1944 до 1953 — директор Львівської політехніки, завідувач кафедри економіки та організації машинобудування і приладобудування, очолював напрям «Економіка і організація виробництва». У 1954–1956 роках докторант Інституту економіки АН СРСР, доцент кафедри економіки промисловості, планування і організації виробництва. З 1957 до 1965 — директор і завідувач кафедри економіки промисловості й організації виробництва Одеського політехнічного інституту. У 1961 р. захистив докторську дисертацію, став доктором економічних наук, згодом був затверджений у вченому званні професора. Головний редактор журналу «Економіка Радянської України». У 1965 р. С. Ямпольський виконував обов’язки, а в 1969 р. став директором Інституту економіки АН УРСР. 1967 року обраний дійсним членом АН УРСР. Його перу належить понад 280 наукових праць, присвячених проблемі науково-технічного проґресу. Академік С. Ямпольський підготував понад 40 кандидатів і 19 докторів наук, працював науковим консультантом Академії наук України. Нагороджений орденами та медалями.
Микола МАКСИМОВИЧ
Електротехнік
1914–1981
Ректор у 1953–1963 роках.
Народився 1914 р. у с. Добратичах Люблінського воєводства. Закінчив гімназію у м. Холмі. У 1933–1941 рр. навчався у Львівській політехніці. У 1939 був ув’язнений за комуністичну діяльність, відбував покарання у концтаборі Береза Картузька. Під час нападу гітлерівської Німеччини на Польщу звільнений з ув’язнення, продовжив навчання на електротехнічному факультеті ЛПІ, який закінчив у 1941р. На початку війни працював інженером конструкторського бюро Харківського електромеханічного заводу, з 1942 р. — у партизанському загоні. У 1945 р. вступив в аспірантуру без відриву від виробництва на кафедрі загальної і теоретичної електротехніки. У 1948 р., після закінчення аспірантури та захисту кандидатської дисертації, здобув учений ступінь кандидата технічних наук, а згодом затверджений у вченому званні доцента. У 1950 р. призначений заступником директора з навчальної роботи, а з 1953 р. — директор ЛПІ. Завідував кафедрою теоретичної та загальної електротехніки (1950–1963). М. Максимович пройшов школу загальної електротехніки у професора Фризе, одержав диплом інженера-електрика з відзнакою. Викладав для студентів лекційний курс з теоретичних основ електротехніки, вів факультативні заняття із спеціальних питань розрахунку електричних кіл, а також семінар з нелінійних кіл при кафедрі. Науковий керівник спеціальної науково-дослідної лабораторії, яка працювала над створенням нових типів навчальних машин; відповідальний редактор двох томів наукових записок «Вопросы теории электрических и магнитных цепей»; опублікував понад 30 наукових праць. 1962 р. затверджений у вченому званні професора на кафедрі теоретичної та загальної електротехніки. У липні 1963 р. призначений ректором Львівського державного університету ім. І. Франка (звільнений з посади ректора ЛПІ).
Помер у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
Григорій ДЕНИСЕНКО
1919–1998
Ректор у 1963–1971 роках.
Народився 1919 р. у с. Ходорові Ржищевського району Київської області. Рано залишився без батьків. Як сирота виховувався у старшого брата в Алма-Аті. У 1938 р. закінчив Чимкентську школу (Каз. РСР), вступив до Харківського електро технічного інституту. З 1941 р. — у лавах Радянської армії, викладав у військових школах. У 1946 р. демобілізувався і вступив на четвертий курс електротехнічного факультету ЛПІ, після закінчення якого в 1948 р. зарахований лаборантом, згодом — асистентом, а з 1951 по 1953 р. — начальник науково-дослідного сектору. У 1953 р., працюючи старшим викладачем кафедри, захистив кандидатську дисертацію і незабаром був затверджений у вченому званні доцента. З 1959 по 1962 р. декан енергетичного факультету; у 1961–1971 рр. завідувач кафедри «Електричні системи та мережі». У 1963 р. після захисту докторської дисертації здобув вчений ступінь доктора технічних наук. З 1962 р. — проректор. 26 грудня 1969 р. обраний членом-кореспондентом АН УРСР. Автор і співавтор п’ятьох монографій і більш як трьохсот статей. Його праці були опубліковані у США, Англії, Японії. Йому належить важливий внесок у розвиток теорії електротехніки і електричних мереж. На основі його робіт створено наукову школу електроенергетиків на енергетичному й електромеханічному факультетах. Як ректор Львівського політехнічного інституту Г. Денисенко сприяв створенню нових навчальних лабораторій, корпусів і гуртожитків. У 1971 р. він був призначений ректором Київського політехнічного інституту.
Михайло ГАВРИЛЮК
Радіотехнік
1932–2006
Ректор у 1971–1990 роках.
Народився у м. Заболотному Люблінського воєводства (Польща) в родині письменника-комуніста, який загинув 22 червня 1941 р. з великою групою львів’ян під час бомбардування Львова німецькою авіацією. У 1939 р. М. Гаврилюк розпочав навчання у Львівській середній школі, яке перервала Друга світова війна. Завершив навчання у м.Махачкалі (куди був евакуйований з родичами). У 1949 р. вступив до Північнокавказького гірничо-металургійного інституту. В 1950 р. перевівся на другий курс електротехнічного факультету Львівського політехнічного інституту, який закінчив з відзнакою у 1954 (спеціальність «Автоматичні та вимірювальні прилади»). Був залишений для праці асистентом кафедри автоматики і телемеханіки. У 1955 р. вступив до аспірантури. З 1955 — аспірант, а з 1963 — старший викладач кафедри автоматики і телемеханіки. У 1964 р. став кандидатом технічних наук. У 1965 р. обраний на посаду доцента. У 1965–1967 роках працював завідувачем відділу науки і навчальних закладів Львівського обкому КП України; з 1969 — проректор Львівського політехнічного інституту. У 1971 р. призначений ректором Львівської політехніки. Протягом 1976–1981 рр. — був керівником кафедри автоматики та телемеханіки, у 1976 р. йому надано звання професора. В науковому доробку М. Гаврилюка близько 70 публікацій (статті) та 3 монографії. У 2005 р. вченому присуджено почесне звання Заслуженого працівника освіти України.
Помер у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
Юрій РУДАВСЬКИЙ
1947–2007
Ректор у 1991–2007 роках.
Народився у Львові 10.04.1947 р. Після закінчення із золотою медаллю середньої школи з 1965 по 1970 р. навчався на фізичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка, який закінчив з відзнакою і вступив до аспірантури при кафедрі теоретичної фізики ЛДУ. У 1973 р. призначений на посаду молодшого наукового співробітника у Львівському відділі Інституту теоретичної фізики АН УРСР, у 1977 р. здобув учений ступінь кандидата фізико-математичних наук, у 1986 р. — доктора фізико-математичних наук.У 1987 р. обраний на посаду професора кафедри вищої математики Львівського політехнічного інституту, з 1988 р.— завідувач тієї ж кафедри. Професор Ю. Рудавський був визнаний у науковому світі висококваліфікованим спеціалістом з теорії фазових переходів і невпорядкованих магнітних систем. У його працях розвинуто ефективний математичний метод функціонального інтеґрування квантових і класичних спінових систем. На основі одержаних результатів і висновків сформульовано повий перспективний напрям досліджень — мікроскопічну теорію структурно невпорядкованих магнітних систем, що ґрунтується на методі функціонального інтеґрування. Юрій Рудавський — автор більш як 200 наукових праць. У колі його наукових інтересів було також дидактичне забезпечення вивчення математичних дисциплін студентами інженерно-технічних та економічних спеціальностей. За серію робіт «Теорія динамічних властивостей та фазові переходи в рідких магнетиках» одержав премію НАН України. Юрій Рудавський у 1991 р. став першим у незалежній Українській державі демократично обраним ректором Львівської політехніки.У 1992 р. обраний дійсним членом Академії інженерних наук України, у 2003 — членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України. Був почесним доктором Вроцлавської та Шльонської політехнік.

Юрій Рудавський — заслужений діяч науки і техніки України, нагороджений орденами «За заслуги» ІII, II та І ступенів, Почесною відзнакою Президента України, Почесною грамотою Верховної Ради України. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, ювілейною медаллю НАН України, премією НАН України ім. С. Пекаря, державною відзнакою Республіки Польща «Кавалерський хрест ордена «За заслуги», медаллю імені Йоганна-Йозефа Ріхтера фон Прехтеля Віденського технічного університету. Професор Ю. Рудавський був членом Державної акредитаційної комісії України, членом Атестаційної комісії МОН із надання учених звань, членом секції інформатики Комітету з державних премій України в галузі науки і техніки, заступником голови Західного наукового центру НАН України, заступником голови Ради ректорів західного реґіону України, депутатом Львівської обласної ради. Двадцять років свого життя Ю. Рудавський віддав Львівській політехніці.
Помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.<


Ректор Національного університету «Львівська політехніка»
Заслужений працівник освіти України,
доктор технічних наук, професор
Випускник радіотехнічного факультету (1973 р.)
БОБАЛО
Юрій Ярославович
Народився 23 липня 1945 р. у с. Дунаїв Перемишлянського району Львівської області. Навчався у Дунаївській середній школі.Три роки відслужив у лавах Радянської армії. Упродовж 1968–1973 рр.навчався на радіотехнічному факультеті Львівського політехнічного інституту за спеціальністю «Радіотехніка». Вся подальша діяльність Юрія Ярославовича пов’язана із Львівською політехнікою. Після закінчення інституту працював завідувачем навчальної лабораторії кафедри радіотехнічних систем та пристроїв РТФ, згодом — асистентом цієї ж кафедри.
У 1980–1983 рр. навчався в цільовій аспірантурі Московського авіаційного інституту ім. С. Орджонікідзе. У 1985 р. захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Радіотехнічні та телевізійні системи». У 1995 р. йому присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника. Після захисту дисертації Юрій Ярославович працював у галузевій науково-дослідній лабораторії РТФ і за сумісництвом — на кафедрі теоретичної радіотехніки та радіовимірювань, спочатку на посаді асистента, потім — доцента, професора. Наукові інтереси його зосереджені в галузі надійнісного проектування радіоелектронної апаратури. Він автор понад 130 друкованих праць, серед яких монографія «Системний аналіз якості виробництва прецизійної радіоелектронної апаратури» (1996 р.), навчальні посібники «Основи надійності радіоелектронних пристроїв» (1998 р.), «Основи радіоелектроніки» (2002 р.), «Методика розрахунку надійності радіоелектронних пристроїв» (2005 р.), підручник «Основи теорії електронних кіл» (2006 р.). Під його керівництвом захищено 4 кандидатські дисертації. У 2004 р. Ю. Я. Бобалу присвоєно вчене звання професора кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань. Перебуваючи на посадах заступника проректора з наукової роботи (1986–2004 рр.) та проректора з наукової роботи (2004–2005 рр.), Юрій Ярославович координує наукову та науково-технічну діяльність університету за перспективними напрямами розвитку науки і техніки, займається організацією виконання держбюджетних фундаментальних досліджень та прикладних розробок, а також госпдоговірних науково-дослідних робіт, здійснює контроль за станом підготовки кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру і докторантуру.
З жовтня 2005 р. професор Ю. Я. Бобало — перший проректор Національного університету «Львівська політехніка». За його безпосередньої участі розроблено та впроваджено в навчальний процес нові освітні технології навчання відповідно до вимог Болонської декларації. Запроваджено нову систему оцінювання знань та визначення рейтингу студентів, метою якої є стимулювання систематичної самостійної роботи, підвищення якості знань та об’єктивності їх оцінювання, спонукання студентів до активного, свідомого навчання, самостійного оволодіння знаннями, виявлення і розвитку творчих здібностей. Юрій Ярославович працює над реалізацією Концепції комп’ютеризації та інформатизації Львівської політехніки, яка передбачає забезпечення якісного функціонування комп’ютерних та інформаційних систем, орієнтованих на вирішення конкретних інформаційних завдань у навчально-науковій діяльності, розширення можливостей передачі інформації науково-освітній спільноті, а також з метою зростання методичного, наукового та господарського потенціалу університету. У квітні 2007 р. Ю. Я. Бобала обрано ректором Національного університету «Львівська політехніка». Нині в навчальному закладі реалізується курс на підвищення якості освіти та її відповідності європейським нормам на основі нових державних стандартів, створюються умови для мобільності студентів і викладачів в Україні та за її межами, проводиться узгодження вітчизняних наукових ступенів з європейськими, розроблення та запровадження дієвої системи здобуття освіти протягом життя. Предметом його постійної уваги є інтеграція наукових досліджень і освітнього процесу на всіх рівнях підготовки фахівців, удосконалення механізму організації наукової діяльності університету, орієнтування структурних підрозділів на сучасні напрями науки, високі технології та інновації, інтеграція у світовий науково-освітній простір. Зокрема, у 2008 р. за його сприяння створено науково-навчальний центр з правами Відділення цільової підготовки Національного університету «Львівська політехніка» та Західного наукового центру НАН України і МОН України для підготовки фахівців з підвищеним творчим потенціалом.  За активної підтримки Ю. Я. Бобала започатковано створення дослідного центру фундаментальних досліджень із залученням унікального обладнання установ НАН України та Національного університету «Львівська політехніка», на базі якого можуть проводити експериментальні дослідження науковці і викладачі цих установ, а також докторанти, аспіранти та магістри. Велику увагу в своїй діяльності професор Бобало приділяє реалізації політики щодо наукової та матеріальної підтримки молодих учених: запроваджено систему університетських грантів, працює над введенням цільових грантів для вирішення конкретних регіональних проблем із залученням до фінансування місцевої влади та підприємств області. Особливої уваги ректор надає соціальним питанням студентів і працівників університету, зокрема упорядкуванню та реконструкції навчальної зони та студентського містечка, вирішенню соціальних програм за рахунок коштів університету і зовнішніх інвестицій, поліпшенню житлових умов працівників через пільгове кооперативне будівництво, спорудження відомчого житла. Усі напрями діяльності ректора Львівської політехніки спрямовані на утвердження університету як потужного осередку, здатного оперативно реагувати на освітні, наукові, культурні, соціальні запити суспільства.

Ю. Я. Бобала відзначено почесним званням «Заслужений працівник освіти України», Грамотою Верховної Ради України, відомчими заохочувальними відзнаками Міністерства освіти і науки України — нагрудними знаками «Петро Могила», «Відмінник освіти України», «За наукові досягнення», Почесною Грамотою, відзнакою Міністерства оборони України «Знак пошани», а також відзнакою Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета — орденом Святого Юрія Переможця.
Юрій Ярославович колекціонує книги, любить подорожувати. Займається волейболом, баскетболом, плаванням. Одружений, має двох дітей та двох онуків.