Інформація на цьому сайті не оновлюється. Відвідайте наш новий сайт

Історія Науково-дослідної частини (НДЧ)

Науково-дослідна частина (НДЧ) Національного університету «Львівська політехніка» створена у квітні 1978 р. постановою Кабінету Міністрів СРСР і є правонаступницею науково-дослідного сектору, який було утворено в 1946 р. Протягом трьох десятиріч змінювалися керівники НДЧ, зазнала змін і сама структура науково-дослідної частини, в якій, на вимогу часу, для ефективного вирішення поставлених завдань з’являлися нові підрозділи, але незмінними залишалися високий професіоналізм працівників та якість виконаних науково-дослідних робіт.

Нині науково-дослідна частина — один із основних структурних підрозділів університету. До її складу входять 72 науково-дослідні лабораторії (НДЛ), зокрема:

  • 5 НДЛ спеціального конструкторського бюро електромеханічних систем (СКБ ЕМС);
  • науково-проектна лабораторія;
  • територіальна науково-дослідна лабораторія;
  • 11 галузевих НДЛ;
  • регіональна НДЛ;
  • 4 випробувальні лабораторії;
  • 3 органи сертифікації;
  • центр «Кристал»;
  • центр технологічної безпеки;
  • науково-дослідний конструкторський інститут електронно-вимірювальної і інформаційної техніки (НДКІ ЕЛВІТ).

На сьогодні, в НДЧ працює майже 650 штатних працівників,і близько 1300 осіб за сумісництвом (з них понад 190—доктори наук).
Серед найважливіших завдань науково-дослідної частини можна виділити:

  • проведення фундаментальних досліджень та отримання прикладних розробок за пріоритетними напрямами розвитку в галузі технічних, природничих та суспільних наук;
  • підвищення якості підготовки фахівців шляхом використання у навчальному процесі результатів найновіших наукових досліджень; підготовка науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації; поглиблення співпраці з установами НАН України та галузевих академій наук;
  • розвиток матеріально-технічної бази для проведення науково-дослідних робіт;
  • міжнародне науково-технічне співробітництво;
  • інформаційне забезпечення у сфері науки і техніки;
  • захист прав інтелектуальної власності.

З перших років свого заснування Львівська політехніка зарекомендувала себе потужним осередком науки й освіти в Європі, генератором технічних ідей та винаходів. На основі багаторічної теоретичної й експериментальної діяльності в університеті склалися відомі в Україні та за її межами наукові школи, що займають провідні позиції в Україні за такими науково-технічними напрямами: наноматеріали і нанотехнології, нові матеріали і технології; енерго- та ресурсозберігаючі технології; фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук; перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології; приладобудування й вимірювальна техніка.

Щороку в університеті виконується близько 60 держбюджетних науково-дослідних робіт та понад 400 робіт — за госпдоговорами. Велика увага приділяється й діяльності молодих вчених. Протягом останніх років вони неодноразово вигравали гранти Президента України на виконання науково-дослідних робіт. Колективи університету працюють над виконанням робіт за міжнародними грантами, спільними проектами під егідою МОН України, проводять науково-дослідні роботи із провідними науковими центрами Німеччини, Польщі, Австрії, Франції, Японії, Китаю, США. Серед замовників розробок університету Національне космічне агентство, ЗАТ «Південьмаш», КБ «Південне», Київський завод «Арсенал», НАК «Нафтогаз», ОКБ МЕІ (Росія); ВАТ «Ракетно-космічна корпорація «Енергія»» (Росія), ВНДІ оптико-фізичних вимірювань (Росія), ВАТ КБСМ (Росія).

Високий рівень науково-дослідної роботи є одним із головних чинників забезпечення державних стандартів якості підготовки фахівців з вищою освітою та наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. У Львівській політехніці це реалізується шляхом органічної єдності змісту освіти та наукової діяльності університету, врахування досягнень науки і техніки, наукових розробок науково-дослідних лабораторій у навчальних планах, підручниках і посібниках, а також шляхом активного залучення студентів до безпосередньої участі в науковій роботі, обов’язкового проведення наукових досліджень професорсько-викладацьким складом та залученням до навчального процесу провідних науковців. Результати проведених наукових досліджень відображаються в наукових працях. Щороку науковці університету видають близько 40 монографій і словників, 150 підручників і навчальних посібників, понад 4000 наукових публікацій у вітчизняних та престижних закордонних виданнях. В університеті проводяться міжнародні, державні, міжвузівські та інститутські наукові конференції і семінари.

Львівська Політехніка на сьогодні є одним з найбільших патентовласників із захисту оригінальних технічних рішень серед вищих навчальних закладів України. З 1945 року на розробки науковців отримано: 68 патентів іноземних держав, зокрема таких як США, Швеція, Канада, Японія, Франція, Бельгія, Швейцарія, ФРН, Росія; понад 4 тис. авторських свідоцтв СРСР; понад 700 патентів України. Університет був учасником 14 ліцензійних угод та 8 контрактів із закордонними фірмами.

У Національному університеті «Львівська політехніка» працює постійнодіюча виставка науково-технічної продукції, яка розташована в приміщенні колишньої професорської бібліотеки. Високі досягнення вчених університету неодноразово відзначались Державними нагородами і преміями, відомчими відзнаками, нагородами на Міжнародних виставках та конкурсах.

Керівництво науково-дослідною частиною здійснює проректор з наукової роботи З. Г. Піх, заступник проректора з наукової роботи А.О. Лозинський та вчений секретар НДЧ Л. В.Жук.
До складу науково-дослідної частини входять:

  • докторантура і аспірантура;
  • відділ організації наукових досліджень та маркетингу;
  • галузева лабораторія міжнародного науково-технічного співробітництва;
  • планово-фінансова група;
  • відділ метрології та стандартизації.
Підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів

Після відновлення у жовтні 1944 р. діяльності Львівського політехнічного інституту в стінах найстарішого вищого технічного навчального закладу України почала відроджуватися й система підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

Протягом 1944–1945 рр.та на початку 1946 р.на «посади» аспірантів (так формулювались накази) прийнято десять осіб на кафедри: парових машин (В. О. Єресько); електричних вимірювань (М. О. Мітін); електротехніки (К. Ф. Губа); двигунів внутрішнього згоряння (Г. С. Аравія); теплотехніки (В. В. Глоговський); металознавства (О. Є. Цвєтков, М. М. Фетісова, Є. І. Тимофєєв); будови мостів (С. М.Шаповалов) та будівельної механіки (М. Б.Швецов). Зарахування до аспірантури проводилось без складання вступних іспитів, на підставі заяви вступника та розпорядження директора або його заступника з навчально-наукової роботи.

Встановлений Міністерством освіти СРСР план прийому до аспірантури Львівського політехнічного інституту на 1946 р. передбачав виділення 9 місць за спеціальностями: радіотехніка; геологія нафтових і газових родовищ; геодезія; опір матеріалів; лісові культури;металознавство; електрообладнання промислових підприємств; історичні основи архітектури; загальна і теоретична електротехніка. Прийом здійснювався на основі конкурсних вступних іспитів. Наприкінці 1946 р. в інституті навчалося 15 аспірантів. Вони відвідували лекції наукових керівників та інших викладачів з фахових дисциплін, готувались до складання кандидатських іспитів, брали участь у науково-дослідній роботі.

Одночасно розвивалася і форма підготовки кандидатів наук поза аспірантурою.У 1946р. «дисертантами-кандидатами» (так називали тоді здобувачів) стали 9 викладачів інституту,які працювали над дисертаційними роботами в галузях геології, хімії і фізичної хімії, парових машин, фотограмметрії і картографії, електротехніки, механізмів сільського господарства.

Тоді ж визначено 16 доцентів інституту, які працювали над докторськими дисертаціями за спеціальностями: теплотехніка, водопостачання й сантехніка, металеві конструкції, теоретична механіка й деталі машин, геологія та фотограмметрія, технологія нафти, мінералогія й петрографія, економіка й організація лісового господарства, хімія й технологія неорганічних речовин, аналітична хімія й технологія цукристих речовин.

У 1961 р. Постановою Ради Міністрів СРСР вводиться нова форма сприяння щодо написання докторських дисертацій — переведення педагогічних працівників-кандидатів наук на посаду старших наукових співробітників терміном до 2 років.Таке переведення здійснювалося за рішенням вченої ради інституту. Ефективність використання цієї форми підготовки підтвердилась тим, що 69 викладачів Львівської політехніки, які скористалися нею,отримали наукові ступені докторів наук.

Починаючи з 1948 р. і до середини 1976 р., захисти докторських дисертацій відбувалися на засіданні вченої ради інституту, а кандидатських — на засіданнях вчених рад факультетів. Перша докторська дисертація була захищена у 1951 р. професором кафедри електровимірювальних приладів К. Б.Карандєєвим. Серед перших викладачів, які захистили кандидатські дисертації, багато імен учених, які згодом стали докторами наук і чимало зробили в царині науки. Це зокрема професор М. Г.Максимович — ректор двох львівських вищих навчальних закладів — Політехнічного інституту та університету імені Івана Франка,проректори — В. Т. Бардачевський, С. Г. Калінін; декани — професори Ю. Т. Величко і Є. Ф. Замора, які тривалий час очолювали радіотехнічний факультет, професор Т. П. Губенко — декан енергетичного факультету, професор І. П. Глущенко — декан механічного факультету, професор А. М. Рудницький — декан архітектурного факультету, завідувачі кафедр, професори — М. А. Ніколаєв, М. В.Медвідь, Б. Й. Швецький, Б. М. Гладишев, Б. І. Блажкевич, І. Ф. Монін, О. П. Сидоров, А. Л. Островський, Г. А. Генрих, Ф. Є. Клименко та багато ін.

Протягом 1948–1976 р. працівниками інституту та інших установ на засіданнях вчених рад Львівського політехнічного інституту було захищено 45 докторських та 989 кандидатських дисертацій за різними спеціальностями технічних, геолого-мінералогічних, економічних наук та архітектури.

З травня 1975 р. розпочалася реорганізація системи атестації наукових та науково-педагогічних кадрів. У провідних науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах створюються міжвідомчі спеціалізовані ради для захисту дисертацій та присудження наукових ступенів. Вводяться нові форми дипломів доктора і кандидата наук.

З 1976 р. у Львівському політехнічному інституті розпочали свою діяльність 7 міжвідомчих спеціалізованих рад: дві докторські за спеціальностями «Теоретичні основи електротехніки» та «Геодезія» і п’ять кандидатських із восьми спеціальностей з напрямків машинознавства, хімії і хімічних технологій та економіки. Протягом наступних 10 років кількість спеціалізованих вчених рад поступово зростала.

У 1992 р.у Політехніці працює 11 спеціалізованих вчених рад, з них 5 докторських, які успішно продовжують свою діяльність та поповнюються новими спеціальностями, відкриваються нові ради.

Організаційна робота з підготовки кадрів вищої наукової кваліфікації розширювалася і набувала нових форм.З 1981 р. впроваджені перспективні комплексні програми підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів. У рамках виконання комплексних програм працівниками, докторантами та аспірантами університету з 1981 по 2007 рр. захищено 246 докторських та 1507 кандидатських дисертацій. Протягом 1948–2007 рр. працівниками Львівської політехніки захищено 316 докторських та 2644 кандидатських дисертацій.

У 1988 р. Міністерством освіти запроваджується нова форма підготовки докторів наук — докторантура. У Львівській політехніці відкривається постійнодіюча докторантура за трьома пріоритетними напрямками та зараховуються три перших докторанти — Я. В. Бобицький, П. М. Зазуляк, Є. В. Харченко, які нині є докторами наук, професорами, завідувачами кафедр.

Перехід нашого суспільства з кінця 80-х — початку 90-х років XX ст. на нові, ринкові умови господарювання відбився і на системі підготовки кадрів: з 1992 р. запроваджується цільова підготовка фахівців вищої наукової кваліфікації на комерційній основі.

Надзвичайно відповідальним напрямком підготовки спеціалістів є навчання в університеті аспірантів-іноземців. З 1961 р. університет здійснює навчання іноземних аспірантів. Прийом іноземних громадян на навчання відбувається на основі як міждержавних угод, так і угод з іноземними громадянами. Успішність підготовки науковців-іноземців підтверджується тим,що протягом 1997–2007 рр. захистили дисертації та отримали дипломи доктора філософії 34 аспіранти та здобувачі з країн Європи, Азії, Африки.

Потреба в наукових та науково-педагогічних кадрах вищої кваліфікації Інституту сухопутних військ зумовила відкриття в університеті у 2006 р. ад’юнктури за спеціальністю 20.02.14 — озброєння та військова техніка згідно з наказом Міністерства освіти і науки та Міністерства оборони України.

На даний час в університеті відкрита постійнодіюча докторантура із 26 спеціальностей, аспірантура із 86 спеціальностей та ад’юнктура. Профіль підготовки докторантів та аспірантів відповідає пріоритетним напрямкам наукової діяльності закладу та фактично охоплює всі напрямки, за якими в університеті здійснюється підготовка фахівців за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.

Станом на 1 січня 2008 р. у докторантурі університету проходять підготовку 24 докторанти, в аспірантурі навчаються 448 аспірантів,з них 2/3 — з відривом від виробництва.

Для виконання дисертаційних досліджень та складання кандидатських іспитів до кафедр університету прикріплено близько 200 здобувачів наукового ступеня. За кошти юридичних та фізичних осіб навчається понад 60 аспірантів та здобувачів, серед них 19 громадян з країн ближнього та дальнього зарубіжжя: Білорусі, В’єтнаму, Ізраїлю, Йорданії, Лівану, Марокко, Палестини, Польщі, Швейцарії.

З метою реалізації концепції переходу системи підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації до європейських стандартів в 2008 році 78 аспірантів переведено на навчання за індивідуальними науково-навчальними програмами. Підвищенню ефективності підготовки фахівців вищої наукової кваліфікації сприяє діяльність 17 спеціалізованих вчених рад для захисту докторських та кандидатських дисертацій із 47 спеціальностей, з них 14 докторських із 43 спеціальностей. Щорічно на засіданнях спеціалізованих вчених рад працівниками університету та інших установ захищається близько 100 дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів докторів та кандидатів наук з технічних, хімічних, економічних наук та архітектури. Підсумком діяльності вчених рад і спеціалізованих вчених рад Львівської політехніки з 1948 по 2007 р. є атестація на наукові ступені 236 докторів та 2400 кандидатів наук,що свідчить про значний внесок університету у підвищення якості кадрового потенціалу країни.

Відділ докторантури і аспірантури

У 1960 р. коли кількість аспірантів перевищила 50 осіб (на той час у Політехніці навчалося 59 аспірантів за 25 спеціальностями), до штату інституту вводиться посада завідувача аспірантури.Цей час, очевидно, можна вважати початком створення відділу аспірантури.

Першим на посаду завідувача аспірантури був призначений 20 грудня 1960 р. Є. О. Преображенський, який зробив значний внесок у справу підготовки майбутніх вчених Політехніки і згодом, вже обіймаючи посаду вченого секретаря інституту,щедро передавав свої знання та досвід колегам.

З 1968 р., та впродовж дев’яти років на посаді завідувача аспірантури працював І. В.Щербина. Далі цю посаду обіймали: з 1979 р. — О. М. Николко, з 1981 р. — Г. А. Євтушевський,від травня 1982 р.і до цього часу — І.О.Шишкіна.

З удосконаленням та розширенням форм підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів збільшувався і обсяг покладених на відділ аспірантури завданнь щодо їх організації.

У жовтні 2006 р. відділ аспірантури реорганізований у відділ докторантури і аспірантури. Основними напрямками діяльності відділу щодо організації процесу підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації є:

  • аналіз забезпеченості підрозділів кадрами вищої наукової
    кваліфікації, формування проектів перспективних та річних планів підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів а також узагальнення результатів їх реалізації;
  • навчально-методичне, інформаційне та технічне забезпечення діяльності докторантури, аспірантури, ад’юнктури, підготовки здобувачів наукового ступеня;
  • переведення на посади наукових співробітників, надання творчих відпусток для завершення дисертаційних робіт, а також присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;
  • супровід діяльності спеціалізованих вчених рад.

Перспективи розвитку роботи відділу докторантури і аспірантури полягають в ініціюванні кроків щодо розширення співпраці з вищими навчальними закладами і науковими центрами України та інших країн з підготовки кадрів вищої наукової кваліфікації за принципами Болонського процесу; у взаємодії з установами НАН України та вищими навчальними закладами у запроваджені спільних програм теоретичної підготовки аспірантів; удосконаленні процесу підготовки шляхом переведення аспірантів на навчання за індивідуальними науково-навчальними програмами; формуванні інформаційного простору та створенні бази даних із підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації та діяльності спеціалізованих вчених рад університету.

Відділ організації наукових досліджень та маркетингу

Відповідно до затвердженої у 1978 р. Мінвузом України структури науково-дослідної частини був створений відділ організації та впровадження науково-дослідних робіт, який мав здійснювати роботу з організації наукових досліджень та впроваджувати результати їх у народне господарство. На вимогу часу відділ реорганізували, доповнили функціями та обов’язками, і перейменували його на відділ організації держбюджетних та госпдоговірних робіт. Нині,враховуючи зміни в законодавстві, потреби розвитку наукових досліджень, необхідність ефективного використання наукового потенціалу університету, комерціалізації результатів наукової діяльності, відділ має назву — організація науковихдосліджень та маркетингу.

Цей основний підрозділ бере безпосередню участь у виконанні науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, забезпечує координацію науково-організаційної та науково-технічної діяльності університету в єдиному комплексі наукової, науково-дослідної та науково- технічної роботи Львівської політехніки. Головні завдання відділу — це організація та координація проведення фундаментальних і прикладних досліджень з пріоритетних наукових напрямів, що сформовані на базі діючих наукових шкіл, мають загальнодержавне значення і фінансуються за кошти держбюджету; організація виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт для вирішення науково-технічних проблем з метою використання позабюджетних коштів шляхом укладення госпдоговорів, контрактів з організаціями, підприємствами, фірмами, фізичними особами; забезпечення захисту і правомірного використання об’єктів інтелектуальної власності та трансферу технологій; дослідження потреб ринку у використанні об’єктів інтелектуальної власності університету, комерціалізації наукових розробок; рекламування розробок науковців університету, налагодження співпраці з потенційними споживачами результатів наукової діяльності, проведення маркетингових досліджень; формування каталогів наукових розробок та підготовка рекламних проспектів для участі у виставках, ярмарках, форумах; забезпечення державної реєстрації наукових розробок; супровід пропозицій щодо участі науковців університету в різноманітних конкурсах на бюджетне фінансування; аналіз та узагальнення матеріалів за результатами наукової діяльності.

До структури відділу організації наукових досліджень та маркетингу входять групи координації та супроводу наукових досліджень, захисту об’єктів інтелектуальної власності та трансферу технологій, маркетингу та рекламно-інформаційної діяльності.

Відділ стандартизації, метрології та сертифікації

Відділ створено у квітні 1980 році при науково-дослідній частині Львівської Політехніки. До складу відділу входять сектор метрологічного забезпечення, калібрувальна лабораторія, сектор стандартизації та сертифікації та сектор ремонту і прокату засобів вимірювальної техніки.

Основною функцією відділу є забезпечення єдності вимірювань і своєчасної перевірки (атестації) засобів вимірювальної техніки та випробувального обладнання для науково-дослідних робіт і навчального процесу. У відділі сформовано фонд з понад 600 одиниць нормативної документації державних, міждержавних та міжнародних стандартів.

Галузева лабораторія міжнародного науково-технічного співробітництва

З перших днів свого заснування Львівська політехніка встановила широкі міжнародні контакти в галузі науково-ехнічного співробітництва. Свідченням цього є визнання наукових шкіл університету за кордоном, робота у Львівській політехніці провідних учених зі світовим ім’ям, участь університету у всесвітньо відомих міжнародних виставках.

У 1997 р. створена галузева лабораторія міжнародного науково-технічного співробітництва, завдання якої було активізувати міжнародну співпрацю в університеті. Основні напрями роботи лабораторії: забезпечення інформацією про дослідницькі програми, конкурси, гранти науковців Львівської політехніки; консультативна допомога в оформленні заявок на участь у тих чи інших міжнародних проектах;розширення контактів та пошук партнерів для виконання робіт з пріоритетних напрямів досліджень.

З метою своєчасного та якісного інформування науковців Львівської політехніки про можливості,що надаються міжнародними організаціями та фондами, лабораторією підготовлено та видано ряд інформаційних матеріалів. У них подається інформація про міжнародні гранти, конкурси та правила оформлення пропозицій на них, про стипендії на наукові стажування, дослідження, участь у міжнародних конференціях і школах, а також про світові нагороди у різних галузях наук.

Працівники лабораторії беруть активну участь у конференціях та семінарах з питань підготовки та оформлення запитів, що проводяться Національним контактним центром, Українським науково-технологічним центром та іншими фондами й організаціями із залученням іноземних фахівців, виступають з доповідями. Участь у таких заходах сприяє налагодженню контактів, а отримана інформація та набуті навички застосовуються для надання консультацій науковцям і допомоги при оформленні запитів. Поряд з цим працівниками лабораторії проводяться тематичні семінари в навчально-наукових інститутах Львівської політехніки.

За останні роки у Національному університеті «Львівська політехніка» виконано понад 120 міжнародних проектів на суму понад 2 млн дол. США. На сьогоднішній день діє 77 комплексних угод про освітянську та науково-технічну співпрацю із закордонними університетами, підприємствами таорганізаціями. Тісні контакти встановлені з компаніями багатьох країн, зокрема: США, Німеччини, Польщі, Словаччини, Іспанії, Росії, Єгипту, Великобританії, Канади, Франції, Італії, Австрії,Швейцарії, Болгарії, Білорусі та багато ін.

Робота над спільними міжнародними проектами та в рамках міжнародних угод про науково-технічне співробітництво дає змогу здійснювати трансфер знань та обмін науковими кадрами. Кожного року близько 25 науковців Львівської політехніки проходять наукове стажування в провідних університетах світу, а 50 науковців мають нагоду проводити наукові дослідження за кордоном на сучасному обладнанні. Серед установ варто виділити Міжнародну лабораторію сильних магнітних полів і низьких температур (м. Вроцлав, Польща), Інститут фізики Польської академії наук, Інститут досліджень біоматеріалів університету Байройт (Німеччина), Інститут матеріалознавства технічного університету м. Дармштадт (Німеччина), Інститут хімічної фізики Макса Планка (Німеччина), Синхротронну лабораторію HASYLAB (Німеччина), університет Етвош Лоранд (Будапешт, Угорщина), Гірничо-гутничу академію ім. Ст. Сташіца (Краків, Польща), Харбінський технологічний інститут (КНР) та ін. Науковці Львівської політехніки беруть активну участь у міжнародних конференціях та симпозіумах, регулярно отримують гранти за програмами іноземних фондів, зокрема: Фулбрайта, Інтас, DAAD,NATO,Австрійської служби академічних обмінів та ін.

Уся робота галузевої лабораторії спрямована на активне залучення науковців Національного університету «Львівська політехніка» до міжнародного співробітництва та сприяє входженню університету до світового науково-технічного простору.

Планово-фінансова група науково-дослідної частини

У 1979 р. у Львівському політехнічному інституті було створено планово-фінансовий відділ, а до нього увійшла планово-фінансова група НДЧ. Майже 30 років її роботи підтвердили доцільність і необхідність існування такого підрозділу.

Основними завданнями групи є економічне обґрунтування,планування й організація господарської та фінансової діяльності НДЧ, оперативний облік та аналіз господарської діяльності її підрозділів, виявлення та поширення передового досвіду науково-економічної діяльності, внутрішньогосподарських резервів і розроблених заходів для їх ефективного використання, надання консультативних послуг, систематизація статистичних показників з метою співставлення та порівняння досягнень підрозділів НДЧ, розроблення системи показників ефективності їхньої роботи. Діяльність планово-фінансової групи спрямована на виявлення та використання резервів науково-дослідної роботи підрозділів НДЧ з метою одержання високої економічної ефективності її результатів. Для цього проводяться загальний та поточний економічний аналіз діяльності НДЧ, дослідження організації праці, здійснюється підготовка науково обґрунтованих заходів, щодо підвищення ефективності її економічної діяльності.

Ще одним важливим напрямом роботи планово-фінансової групи НДЧ є планування, контроль та аналіз витрат фонду заробітної плати, відповідність співвідношень рівнів заробітної плати працівників, дотримання штатної дисципліни. Аналіз причин плинності кадрів, організації та структури заробітної плати у підрозділах НДЧ, окремих категорій і професій працівників, а також темпів її зростання забезпечує передумови для формування пропозицій щодо підвищення ефективності застосування діючих систем оплати праці та матеріального стимулювання науковців Львівської політехніки.

Тісна співпраця всіх підрозділів НДЧ забезпечує чітку організацію і високий рівень виконання госпдоговірних та держбюджетних робіт.А це сприяє створенню нових наукових розробок працівниками Львівської політехніки відомих не тільки в Україні, а й далеко за її межами.