Інформація на цьому сайті не оновлюється. Відвідайте наш новий сайт

Ректор Львівської політехніки Юрій Бобало: «На 2015 рік дивлюся з надією»

Рік, із яким прощаємося, пролетів, мов мить. 2014-й почався зі звільнення українського суспільства від тирана, продовжився масовими вбивствами активістів, а тепер триває війна на сході. Все це впливає й на викладачів та студентів. Та вони виконують свою місію: одні діляться знаннями, другі їх опановують. Ректор Національного університету «Львівська політехніка» Юрій Бобало – оптиміст. З ним говоримо про підсумки 2014-го та надії на 2015-й.

– Юрію Ярославовичу! Підходить до кінця дуже непростий для всіх рік, нема відчуття завершеності хоч у чомусь. Чи для Вас на часі якісь підсумки року?

– Почуття завершеності – доволі відносне поняття. Якщо говорити про ситуацію в державі загалом, то радше є почуття невизначеності: що буде далі, який буде бюджетний рік. Є ряд невирішених проблем, навіть не можна передбачити, як вони будуть вирішуватись. Якщо ж говорити про улюблену Львівську політехніку, то маю відчуття, що 2014 рік був вдалий. Ми не скотилися на гірші позиції в різних рейтингах (посідаємо від 2 до 10 місця), тому я дивлюся з певною надією на 2015 рік. У Політехніці навчальний процес ішов у нормальному руслі, заняття відбувалися, студенти складали сесії, отримували стипендії, працівники – заробітну плату, надбавки, премії. Звісно, загальнодержавні події відбилися на житті Політехніки – деякі наші студенти й викладачі воюють на сході.

– Мінфін звернувся до міністерств із проханням скоротити видатки на 25 . Інтернетом шириться інформація, що студентам хочуть відмінити стипендії. Якщо МОН справді зменшить видатки на освіту, що тоді?

– Я читав пропозиції міністра фінансів. Не хочу аналізувати по статтях, а загалом у державі є фінансові проблеми. Щоб отримувати позики МВФ, потрібно йти на реформи, які потребуватимуть розуміння і терпіння людей. Зрозуміло, що важко обмежувати себе, краще, коли нас обмеження не стосуються. Але я не вірю в те, що можлива відміна безоплатної освіти, стипендій тощо. Можливо, будуть якісь зміни у фінансуванні Політехніки, але не такі суттєві. Чи буде і в яких розмірах скорочення фінансування науки, покаже час, але я сподіваюся, що 2015 рік у цьому плані буде для Політехніки не надто складний. Думаю, у Верховній Раді є мудрі люди, які розуміють, де можна скоротити фінансування, а де не варто.

– Новий Закон «Про вищу освіту» передбачає автономію університетів. Зокрема, виші отримали можливість відкривати свої рахунки в банках. Це допоможе покращити фінансування Політехніці, яка заробляє кошти?

– Що таке автономія? Передовсім, це фінансова самостійність. Освіта, наука в університетах без фінансування – це пустопорожні балачки. Є положення, яке дозволяє відкривати рахунки в банках. І є рішення нашої Вченої ради про те, що Політехніка має право відкривати рахунки у трьох державних банках. Але треба робити це дуже обережно. У Верховній Раді є проект закону від Кабміну про те, що університети, які відкриватимуть рахунок у банку, будуть позбавлені статусу бюджетної організації, відтак платитимуть усі податки. І виникає дилема: чи відкривати в банках рахунки, чи все-таки надіятися, що в державі рано чи пізно зміниться ситуація. Не все так однозначно.

– 170-річчя Політехніки святкували дуже скромно. Вирішили робити свято для себе, адже головне – люди…

– Для мене як для ректора справді головне – політехніки. І коли ми вирішували, що робити з ювілеєм, це не було рішення адміністрації, ми радилися з профкомом, «Просвітою», громадськими організаціями. Вирішили не святкувати гучно. Не можуть люди на заході країни жити, не помічаючи проблем у державі. Але ми хотіли навіть у такий тяжкий час зробити людям свято. Вперше за багато років нагородили близько 350 наших працівників. Це були відзнаки і Президента, і ВРУ, і Кабміну, і ЛОДА, і НАНУ, і НАПН, цінні подарунки, премії.

– У 2013 перенесли на осінь (а врешті-решт відмінили) зимовий бал. А он як життя повернулося! Які несподіванки найнеприємніші? Чи важко змінювати рішення?

– Дуже відповідальне питання. Щодо несподіванок – найнеприємніша і найстрашніша, коли в університеті виявляються факти хабарництва. Ніяк не можу погодитися з тим, що викладачів провокують низькі зарплати. Як тільки до мене доходить інформація про нечесного викладача, я перевіряю інформацію і звільняю. Інша проблема: минулого року я звільнив двох професорів (!), але вони вже працюють в інших вишах. Так що з цим явищем дуже важко боротися. А з рештою проблем можна справитись.

– Чи звертаються до Вас студенти або викладачі щодо випадків корупції, хабарництва?

– На гарячу телефонну лінію, в електронну приймальню іноді звертаються. Таких дзвінків дуже мало, але я не схильний заспокоювати себе тим.

– «Думаю, Сергій Квіт буде міністром із європейським мисленням. Він та його оточення розуміють, що діяти у такому ключі, у якому працювали попередні міністри, неможливо. Новий міністр завжди пропагував демократичність і боровся за автономію Києво-Могилянки – він прекрасно розуміє, що без автономії вишів освіта йтиме тим самим шляхом», – сказали Ви в одному з інтерв’ю кілька місяців тому. Що скажете тепер, попрацювавши за його очільництва?

– Я йому не заздрю. У нього зараз надзвичайно тяжка робота. Для імплементації Закону «Про вищу освіту» ще так багато треба зробити! Розробити підзаконні акти, внести чимало змін у чинні акти. Не завжди це залежить від міністра, часто від академічної громади, ідуть суперечки, виникають конфлікти. Йому потрібно все звести до спільного знаменника. Це не так легко. Тим більше, все треба робити негайно. А є ще поточна робота: фінансування, стипендії тощо. Але жоден мій дзвінок міністр не проігнорував. Я впевнений, що він є людиною, яка реалізує все, що записано в Законі.

– Цей Закон пройшов довгий шлях, пережив чимало дискусій, обговорень. Чи міг він бути кращий? Чи прогнозуєте також завдяки його втіленню ривок у розвитку науки в університеті?

– В новому законі є дуже хороша річ: ніяких обмежень щодо міжнародного співробітництва. Як бачимо, наразі не можемо розраховувати, що в державі скоро з’являться кошти на фінансування освіти й науки. Відтак хіба мріємо купувати собі апаратуру й обладнання, необхідні для отримання високих наукових результатів. Але новий закон дозволяє нам їхати у закордонні відрядження, використовувати обладнання закордонних фірм і вишів, проводити там наукові дослідження, брати участь у всіх програмах ЄС – «Горизонт-2020», «Еразмус+». Це треба використовувати. Якщо сидіти і чекати, доки держава почне фінансувати і вирішить наші проблеми, нічого не досягнемо. От сьогодні (на момент інтерв’ю) відкрили лабораторію АВВ. Останнім часом у нас створено багато навчально-наукових лабораторій із участю закордонних фірм у різних інститутах. Є люди, які у нас це розуміють і працюють над цим, – і ось маємо результат.

– На одній із прес-конференцій Ви сказали, що Ваше найважче рішення ще попереду. Тепер воно вже позаду? Може, йдеться про зміну команди проректорів?

– У Законі «Про вищу освіту» записано, що людина не може обіймати дві керівні посади. Враховуючи, що майже всі директори інститутів були завідувачами кафедр, я дав їм можливість вибирати, де вони себе бачать, відтак кожен директор визначався сам. В окремих випадках я просив директорів інститутів залишитися на посаді в інтересах інституту. Я мав розмову із проректорами Загороднім і Піхом. Мені було би комфортно з ними працювати. Але й Анатолій Григорович, і Зорян Григорович не змогли залишити свої колективи на кафедрах. Я досі консультуюся щодо посади проректора з наукової роботи, проводжу співбесіди з людьми. На момент виходу газети цю проблему вирішу.

– Хоч університет поза політикою, у минулому й новому скликанні ВРУ є депутати – вихідці з Політехніки. На кафедру української мови повертається Ірина Фаріон. Чи викладатиме в університеті ще один екс-нардеп Юрій Михальчишин? Якої підтримки очікуєте від Оксани Юринець?

– Я з задоволенням беру на роботу Ірину Фаріон. Юрій Михальчишин наразі не планує повертатися. Оксана Юринець – передовсім політехнік. Де би вона не була, де б не працювала, вона завжди звіряє свої рішення, свої вчинки з Політехнікою. Тому я думаю, що ми будемо співпрацювати дуже тісно. Це дуже активна, раціональна людина, патріот альма-матер.

– Ви вже 7 років очолюєте Раду ректорів Львівщини. Як це впливає на Політехніку?

– У Раді ректорів я не проводжу якихось рішень, вигідних Політехніці. Ми колегіальний орган, усе вирішуємо колективно. Ніхто ніякої інформації не приховує. Ми збираємося не дуже часто, приблизно раз на місяць. Коли в державі розпочалися Майдан, потім війна, зустрічалися частіше, щоб підтримувати студентів, суспільство. Останнє спільне рішення стосувалося правил прийому.

– При вступі абітурієнт тепер вказуватиме пріоритетність заяв. Вочевидь, Політехніці нема за що переживати, конкуренцію їй можуть скласти хіба провідні київські виші. Але Ви таки наголосили на попередньому засіданні Вченої ради, що треба працювати з абітурієнтами…

– Передовсім ідеться про професійну орієнтацію. Успішність студента залежить від того, наскільки він вмотивований у спеціальності, яку опановує. Тому профорієнтація має бути дуже глибокою й широкою. Хотілося б не втратити професійно орієнтованих студентів, які в нових умовах можуть розгубитися. Адже правила прийому в різних вишах (зокрема інформування абітурієнтів про місце у списку) відрізняються. А якщо студент вчасно не подасть оригінал документів, бо не зорієнтувався, чи йому вже пропонують місце, він узагалі втрачає право на бюджетне навчання. Шкода, аби хороші абітурієнти залишилися «за бортом». Тому треба просто роз’яснювати систему вступу. Це клопітка систематична щоденна робота.

– Зважаючи на війну, економічну та політичну кризи, в суспільстві панують песимістичні настрої. Чи можете додати оптимізму нашим читачам?

– Кожен, хто працює в Політехніці, повинен знати, що це його місце роботи, яке адміністрація намагається зробити оплачуваним, комфортним, воно має приносити задоволення. Ми завжди старалися вирішувати проблеми, які стоять перед конкретними людьми. Тому навіть у такий важкий час я хочу заспокоїти всіх працівників, що різні процеси у вищій школі не матимуть негативного впливу на нас. Я впевнений, що адміністрація на всіх рівнях робитиме все можливе, щоб кожен працівник отримував задоволення і не відчував дискомфорту.

Бажаю всім насамперед здоров’я, задоволення від роботи у Львівській політехніці і бути щасливим у родині.