Інформація на цьому сайті не оновлюється. Відвідайте наш новий сайт

Проректор із наукової роботи Львівської політехніки Наталія Чухрай: залишатися в науці сьогодні – рішення сміливої людини

Так вважає новий проректор із наукової роботи Львівської політехніки Наталія Чухрай. Перед призначенням на цю посаду очолювала кафедру менеджменту організацій ІНЕМ. Як вона бачить менеджмент Політехніки у галузі науки – говоримо з Наталею Іванівною.

– Наше суспільство змінилося, відповідно воно ставить інакші вимоги до науки. На засіданні Ради проректорів із наукової роботи вищих навчальних закладів та директорів наукових установ прозвучала така теза: наука вичерпала свій кредит довіри у суспільства, відтак вона не має бути марнотратною, а відповідати сучасним вимогам і служити на користь суспільству. Колись жартували: якщо ти хочеш потратити гроші, витрать їх на жінку або на науку. Звичайно, ми живемо не у 18 столітті і навіть не в радянські часи, тому це ставить науку в нові рамки і в нові умови роботи. Ми не можемо перекладати все на плечі держави.

– Можете окреслити ці сучасні вимоги кількома тезами?

– Сучасна наука – це комплекс певних засад. Наукова діяльність – джерело оновлення змісту освіти та підґрунтя для професійного зростання викладачів. Хоч основний напрям діяльності вишів – освітній, сучасні навчальні заклади не можуть бути без науки. Наука – це також джерело продукування нових знань, корисних для суспільства, про що я говорила. Крім цього, це спосіб інтегрування у міжнародне співтовариство. Ми декларуємо, що Україна тепер орієнтується на міжнародний простір, зокрема на європейський. І мені видається, що наука може стати тим мостиком для швидкого інтегрування в цю співпрацю і співтовариство. Наукова діяльність – спосіб посилення іміджу університету на ринку освітніх послуг, на ринку праці. Це теж важливий момент. Бо сьогодні у світових, європейських, українських рейтингуваннях вишів наукова складова становить вагому частину. П’яте – наука як окремий вид діяльності, який може заробляти.

Якщо ми розглядаємо науку комплексно, то це ставить певні вимоги до неї. По-перше – результативність, адже не може бути наука для науки. В сучасному світі ставлять серйозні вимоги до конкретних кількісних показників. Науку можна оцінити: це кількість, якість публікацій у наукометричних виданнях, індекс цитування у цих виданнях, зокрема Web of Science, SCOPUS. Щодо прикладних наукових робіт, то результативність вимірюється також можливістю залучити допоміжне фінансування. Якщо раніше у нас було основним бюджетне фінансування на науку у вишах, то у світі ці пропорції зовсім інші, левова частка фінансування йде через співпрацю з бізнес-структурами.

Так ми підходимо до другої вимоги до науки – багатоканальність фінансування. Держава має підтримувати тільки провідні, базові роботи, які університет визначає пріоритетними та які потім матимуть результат. Прикладні дослідження мають орієнтуватися на ринок, на потреби суспільства. Інтернаціоналізація, тобто участь у міжнародних проектах, міжнародна співпраця, між різними вишами – це теж вимога до науки. Ми маємо бути конкурентними на ринку наукових, науково-технічних результатів, на ринку інновацій. Тоді ми зробимо свій внесок у посилення конкурентоспроможності національної економіки.

– Як на ці сучасні виклики має реагувати Львівська політехніка?

– Перше завдання, яке ми ставимо перед собою, – гармонізація взаємодії освіти, науки, бізнесу та влади. Плануємо налагодження певного діалогу з бізнесом, вже заплановані щомісячні зустрічі з директорами підприємств області, провідними інженерами, тобто з потенційними замовниками. Вже в лютому хочемо зробити таку тематичну зустріч із директорами підприємств концерну «Електрон». Ще одним засобом гармонізації з бізнесом та владою є участь університету в інноваційних заходах та програмах міста і регіону. Це теж буде у нас пріоритетним напрямом.

Друге завдання – активізація міжнародної наукової співпраці. І тут уже теж дещо зроблено. Це, передусім, удосконалення інфраструктури міжнародної наукової співпраці. В університеті створено Національний контактний пункт програми «Горизонт 2020» (європейська рамкова програма для досліджень та інновацій), з лютого заплановано цикл семінарів для всіх зацікавлених у подачі проектів по тій програмі. Також залучаємо молодих науковців – Раду молодих учених, вони мають великі перспективи. Наше наукове товариство дуже активне, ми задоволені їхньою роботою, вони хочуть розвиватися.

– 2009 року Політехніка отримала статус дослідницького університету. Минулого року в «Аудиторії» було опубліковано Вашу статтю (у співавторстві з Анатолієм Педаном) про створення Інституту винахідництва, де обґрунтовуєте концепцію такої структури. Які завдання і плани будуть реалізовані найближчим часом? Що для цього потрібно?

– Скоро нас чекає процедура підтвердження статусу дослідницького університету, а це ціла низка показників, які вимагають певної роботи.

Маємо певні плани наукового вдосконалення. До речі, вони корелюють із програмою ректора. Перше – реорганізація структури управління науково-інноваційною діяльністю. Оскільки наука має розв’язувати конкретні завдання реальної економіки, ми говоримо не про наукову діяльність університету, а про науково-інноваційну діяльність, тобто під конкретного замовника, слово інновація показує заземленість до ринку. Має відбутися й оптимізація витрат, і функціонування на засадах маркетингу, і спрощення процедур організації, планування науково-інноваційної діяльності.

Другий напрям – спрощення системи обліку та звітності наукової роботи, навчально-наукових та наукових підрозділів, тобто впровадження інформаційної системи. Це вже частково робиться, відділ докторантури та аспірантури вже перейшов на засади цієї інформаційної системи.

Ці два завдання – наша найближча перспектива на 2015 рік, а дальша перспектива – розвиток інфраструктури науково-інноваційної діяльності. Треба думати над створенням центру трансферу технологій, наукового парку, центру фундаментальних досліджень. Звісно, не все одночасно, бо це потребує оновлення науково-дослідницької бази, вже є реально підготовлений проект із європейським інвестиційним банком, ця підготовка триває декілька років. У перспективі – Інститут винахідництва.

– Як Ви оцінюєте в цьому контексті новий Закон «Про вищу освіту»?

– Головне – він відкриває самостійність університетам у контексті реалізації науково-інноваційної діяльності. І ми повинні це максимально використати. Таку потужну інституцію як Львівська політехніка з її можливостями, кваліфікованими кадрами та потенціалом треба тільки спрямувати в потрібне русло, належно організувати роботу, запустити бізнес-процеси – і я переконана, що будуть хороші результати, Політехніка посилить свою позицію.

– Які є зараз перешкоди для реалізації всіх цих планів?

– Мабуть, найбільшою перешкодою завжди є байдужість людей, інертність. Якщо люди хотітимуть, все можна зробити. Зараз є багато можливостей, якщо не в нас на ринку, то є міжнародні проекти. Сьогодні на тарілочці з золотим обідком вже ніхто не приносить, відчиняють лише тому, хто стукає. Якщо людина бажає, вона може навчитися, досягнути.