Інформація на цьому сайті не оновлюється. Відвідайте наш новий сайт

Професор ІЕСК Львівської політехніки Василь Чабан: «Найбільше хочу, щоб моя країна була вільною»

Професор кафедри теоретичної та загальної електротехніки Львівської політехніки Василь Чабан у своїх діях керується внутрішніми переконаннями і сприймає та розуміє волю Неба. Своїми думками, поглядами та мріями він ділиться з нами напередодні свого 75-річчя.

Учений – як Прометей: жаринки з вогню передає людям у вигляді знань

У Львівській політехніці Василь Чабан уже 50 років. Спочатку був студентом, по закінченні навчання – асистентом, старшим викладачем, доцентом, тепер – професор.

Уродженець Волині, після сільської семирічки три роки навчався у Нововолинську, потім два роки шахтарював. До Політехніки вступив за третім разом. І вчився лише на відмінно, був старостою групи.

– У виборі мого фаху зіграла підсвідомість. На електромеханічному факультеті я отримав фундаментальний вишкіл із механіки й електротехніки, – каже пан професор.

Від початків молодого науковця цікавили сугубо теоретичні проблеми. Тому працював над темами високоматематизованих наукових розробок, які стосувалися електричних машин, електромеханічних систем, теорії електричних кіл, електродинаміки. Розв’язував теоретичні задачі з механіки, теплотехніки, фізики, математики, числових методів, енергетики, штучного інтелекту.

1970 року захистив кандидатську, дослідивши перехідні процеси в електричних машинах. Через сімнадцять років – докторську на тему перехідних й усталених процесів електромеханічних систем. Його дорога в науку не була легкою. Скажімо, безперервний захист докторської тривав аж 10 років і 7,5 місяця!

– Спочатку впродовж трьох років я мав перешкоди у Політехніці. 1981 року захистився в Харкові, потім – у Санкт-Петербурзі, двічі проходив ваківську комісію і нарешті останньою інстанцією моїх випробувань став Московський енергетичний інститут. Отож, 1987 року я отримав диплом доктора, – згадує професор.

Якщо є мотор, то мусять бути гальма

Усі перешкоди, пов’язані із захистом докторської, не мали наукових причин. Які ж саме? Відповіді на це запитання професор Чабан не має і досі. Хоча думав про те досить глибоко. І дійшов висновку, що загалом завжди, коли робиш щось серйозне, цінне, то його трудно захистити. Водночас другорядне, те, що на узбіччі науки, проходить дуже легко. Чому? Це запитання для багатьох філософів досі залишається риторичним.

Свої життєві труднощі і перешкоди Василь Чабан завжди сприймав і сприймає творчо:

– Я ніколи не трачу на те все нерви і здоров’я; розумію, що якщо є мотор, то мусять бути і гальма. Бо самим мотором далеко не заїдеш. І зазвичай тими гальмами є твоє найближче творче оточення. Звісно, якби не перешкоди, то ми ніколи б не навчилися цінувати того, що для нас насправді дороге, так і не зрозуміли б, що воно таке важливе.

У Василя Чабана нелегке як наукове, так і особисте життя. У 28 років овдовів. Залишився з трирічним сином Андрієм. У другому шлюбі народився син Остап. На сьогодні старший – уже професор кафедри вищої математики Львівської політехніки, молодший – доцент Інституту підприємництва і перспективних технологій.

У теперішньому шлюбі у пана Василя троє діток: 11-річний Отто, 7-річний Світозар, 6-річна Люба. Дружина Зорана торік захистила кандидатську з комп’ютерних наук.

Про творчість у науці й художньому слові

Для професора Чабана раціональне та ірраціональне сприйняття світу – це два крила людського польоту, необхідні для повноцінної взаємодії з навколишнім світом. Йому пощастило побувати у багатьох країнах. Як згадує, туди віз наукові праці, назад – глибинні враження, що переростали у художнє слово. На сьогодні у його доробку – понад тридцять книжок. Це наукові монографії, дидактичні книжки та гуманістичні. Серед останніх – «Сюрреалістична новела», «Розп’яте сонце», «1000 блискавок», «Біла тінь», «Крик» тощо. Василь Чабан – член Національної спілки письменників України, головний редактор «Технічних вістей» – одного з найстаріших україномовних технічних видань, яке відродили зусиллями Українського інженерного товариства, що 15 років очолював пан Чабан.

Творчий підхід професор використовує й у викладацькій роботі. Вважає, що так студент отримує найпростіший підхід до розв’язання проблеми. Бо класичне стандартне навчання – це переповідання підручника, в якому нема єдиної системи, а лише набір розрізнених задач. Творча база, натомість, дає простоту сприйняття матеріалу.

Саме творчість у викладанні таких, на перший погляд, сухих технічних дисциплін педагог привіз зі собою до Ряшівського університету, де впродовж двох десятиріч викладав польським студентам інформатичні й електротехнічні дисципліни. Натомість звідтіля запозичив для себе розуміння і важливість демократії в освіті:

– Дуже велика відмінність у підходах до викладання в польських та українських вишах. У нас викладача затискає міністерська програма. У Польщі ж професорові довіряють обирати важливі теми.

Поза наукою професор Чабан захоплюється велосипедною їздою і гірськими лижами. А найбільше мріє про те, щоб наші нащадки могли гукнути на весь світ: «Ми, Українці, боїмося Бога, а більш нікого на світі».