Інформація на цьому сайті не оновлюється. Відвідайте наш новий сайт

Студентські лідери мають бути саме такі: голова Колегії та профбюро ІГСН Назар Домбровецький вміє «запалити»

Щоразу, пишучи про найуспішніших очільників студентської молоді Львівської політехніки, розумію, що це справді цікаві особистості, лідери, які спроможні згуртувати молодь, посприяти розвитку спільноти. Та є особливі випадки, як, наприклад, голова Колегії та профбюро Інституту гуманітарних та соціальних наук, магістр першого курсу Назар Домбровецький – своєю харизмою вміє «запалити» навіть найпасивніших студентів.

Активна громадська робота – те, чим Назар займається вже багато років і без чого не уявляє свого життя. Він каже, що до Політехніки потрапив випадково, бо за складом розуму вважає себе «чистим гуманітарієм». Та, як додав, доля немовби випадково внесла багато доброго, бо саме тут, окрім навчання, знайшов чимало можливостей для самореалізації в громадській роботі, що, зрештою, додає шансів для успішного поступу в професійному плані та й у житті загалом.

– Радий, що навчаюся на «соціальній роботі», тут здобув багато знань, які згодяться в будь-якій професійній діяльності: психологія, вирішення конфліктів, медіація. Більшість викладачів нашої кафедри постійно практикуються, тож і заняття здебільшого базуються на практикумах, працюємо в різних громадських, соціальних організаціях. Я проходив практику в Бродівському регіональному центрі соціальної адаптації колишніх ув’язнених, свою бакалаврську роботу писав на основі діяльності в «Пласті», – поділився міркуваннями студент.

Колегія та профбюро в життя Назара входили поступово, «затягуючи» щораз більше. Спершу потрапив у команду КВН, далі почав долучатися з цікавими акціями до роботи інститутського профбюро, а згодом став головою студентської спільноти ІГСН.

– Профком дає дуже багато. Передовсім – вміння працювати в команді, знайомства з новими людьми і, найважливіше, – багато справжніх друзів, із якими можна «гори перевернути». Зрештою, трампліном для дальшого розвитку може бути будь-що: дехто обирає для себе навчання, хтось соціальну чи громадську роботу. Та, якщо людина лише ходить на пари, а решта часу просиджує в гуртожитку, то зрозуміло, що має менше шансів реалізуватися, порівнянно з тими, хто активний і використовує кожну можливість, долучаючись до різних акцій в Політехніці, на рівні міста, в різних громадських організаціях, – додав активіст. – Так, це потребує багато зусиль і часу, але коли від роботи отримуєш задоволення, то сприймаєш її як свято. Окрім масових заходів, які в усіх на виду, є чимало «невидимої» роботи, яка потребує значно більше часу. Це така діяльність як, наприклад, захист прав студентів, надання матеріальних допомог, путівки на відпочинок, різні нормативні напрацювання.

Цього року завершується головування Назара в ІГСН, тож він намагається підсилити команду молодшими студентами:

– Наша команда формувалася поступово і постійно поповнюється першокурсниками, які прагнуть працювати. Так поступово омолоджується команда. Особливість нашого профбюро, як зрештою й самого інституту, те, що переважають дівчата. Мені з ними легко працювати, швидко знайшов спільну мову. Вважаю, що гірше, коли серед дівчат очільник дівчина, а серед хлопців – хлопець, бо тоді велика конкуренція і часто стараються насолити одні одним.

Встигає студент вести активну громадську роботу й поза Політехнікою. Наймасштабніша діяльність – головування в «Пласті» Львівщини, яка об’єднує 14 осередків. Назар займається координацією роботи осередків, пошуком фінансів на різні проекти, організацією літнього таборування, вишколами для старших волонтерів.

– Раціонально розподіливши свій час, можна встигати дуже багато, – переконаний мій співрозмовник. – Вільний час у мене буває, але не люблю довго відпочивати, бо як нема активної діяльності, то починається депресія. Я легкий на підйом, спонтанно можу вирішити, що хочу видряпатися на якусь гору і зроблю це. Маю таких самих «підірваних» друзів і ми досить часто мандруємо, йдемо в гори, особливо, коли відчуваємо, що є потреба морально відпочити, відмежуватися від щоденної біганини і просто побути на природі.